А вам допомагали після пологів?

Перше повідомлення в темі :

2 тижні назад моя подруга народила дитину. Їй 20, йому 24. Зразу після пологів до неї переселилась мама, ніби як тільки відпустку взяла...Потім на черзі на відпустку його мама. Просто вони самі "видать ли" не справляються. Невже так важко вдвох покупати дитину? Це ж так приємно. Чи заколисати донечку прижавши до себе? Чому це мають робити їхні батьки? Дитину нікому до хрестин не показують, бо батьки і бабусі сваритись будуть, і то чуть очі не видирають, якщо хтось хоче підглянути трохи. Навіщо було вагітніти (по словах, то всьо було планово, хоча ще до весілля), якщо ти ще не готова взяти на себе таку відповідальність - бути мамою. Якась така злість мене бере... Може злюсь через те, що я така геройка, роблю все сама. А може просто заздрю їй, через те, що мені ніхто в цей час не допомагав...Незнаю, і не розумію

А як у вас було? Чи допомогали вам рідні і близькі?

а мені допомагала мама і чоловік , бо я завагітніла в той же рік , що поступила на  психологопедагогічний факультет) тож мої хлопчики народилися як їх мама вчилася) поміж сесії) я вчилася заочно і дуже рада такій накладці)   були випадки як відпрошувалася з пари бо молочко перетікало через прокладки і треба було їхати годувати)додому ( мені недалеко пішком пів годинки йти додому було) я ще й старостою групи була,  але коли в останній рік  ще й маленький народився то я вже здала повноваження заміснику своєму, хоча офіційно було до кінця навчання старостою)

До нас приїхала свекруха, бо моя мама за кордоном І я їй дуже вдячна. З дитиною я справлялась, а от з її годуванням - ні!!! В мене груди були днів 5 як каміння, доця ніяк толком не могла їх брати, плакала дуже багато, не могла наїстись, хоч і молоко ніби було. Ці розмасажовування, чаї цілу ніч. Ой, як згадаю. Але за тиждень все нормалізувалось і до цього часу ми самі)

Мені допомагала мама, лише декілька днів, а так в основному я сама.

Мені 22 роки народила синочка в 20,ніхто не допомагав крім чоловіка так як живемо окремо від батьків.Спочатку було важко на перших місяцях.привикали як кажуть) а вже пізніше практикувалися краще.Нам дуже повезло син спокійний від народження  

класно коли окремо від батьків тільки важко.

Мені допомагала мама. Вона взяла на місяць відпустку. Дитину доглядала практично я але мама гуляла і по дому все робила. А коли на один день поїхала до села - я думала що то кінець світу! В мене, напевне, так післяродова дипресія проявлялася. Мені здавалося що коли я сама вдома - то мене всі покинули, що я одна в світі!)))
Але через місяць, як моя лялька почала сміятися і пробувати щось ручками хапати, я зрозуміла, що вже ніколи не буду сама! В мене є моє Настусятко  

А ми жили самі,в місті родичів близьких не було,тому ні з першою,ні з другою дитинкою ніхто не допомагав. Справлялись самі. Мами приїжджали просто на відвідини на 1-2 год раз на місяць. Коли другій дитинці було 4 міс., ми переїхали до свекрухи. То вона навіть не заходить ніколи до нас,буває,що тиждень не бачить малу,то ж про допомогу мова не йде. Але мені і не треба. От забула вказати,що моєю справжньою помічницею після других пологів була моя старша доця. Вона її малюсіньку могла і на ручках полюляти,і малеча як відчувала її руки,зразу заспокоювалась. І я навіть залишала її з одномісячного віку зі старшою на 1 год,коли були термінові справи. Я не боялась. А груддю практично не кормила,то тут без проблем. А коли старшу родила і треба було десь відлучитись,то чоловік відпрошувався з роботи.

Ще допишу,що моя Саша просила і покормити малу з бутилочки,і памперса їй поміняти,правда я дозволяла це робити не раніше,як виповнився місяць чи два,не пам"ятаю,оце допомога! В дит. поліклініку на прийоми я без Саші не ходила. Вона і зараз є моїм головним помічником. Іноді залиша їх двох майже на цілий день.

я першу дитину народила в 23-була дуже зелена ,ніхто не допомагав,бо одні і другі батьки далеко ,всього навчилась сама по ходу справи,як то кажуть.З другою дитиною-аналогічно,тільки багаж знань вже більший і закалка,а також інтернет)))

Коли ше малі діти то тре когось з батьків поруч,наприклад коли мама на роботу вийшла а дитина захворіла,щоб не брати лікарняного,чи ще щось....

І мені ніхто не допомагав, свекруха сказала чоловікові що йому нема чого мені допомагати йди в другу кімнату і закривай за собою двері щоб не чути як мала плаче. От і так ми все робили самі