Консультація психолога

Перше повідомлення в темі :

Пропоную ділитись своїми переживаннями та складними, заплутаними ситуаціями. Все що так боляче тримати в собі краще розділити із кимось хто не осудить, а підтримає і розрадить.

він не розумію мене... дума, що наша сім'я такими темпами скоро розпадеться... і залишиться він зі своєю мамою...

краще так не думай, бо думки матеріальні. Ти до кінця маєш відстоювати цілісність сімї. Ти жінка, берегиня роду. Знаю що це не справедливо, але зазвичай ми, жінки, повинні терпіти. Якщо неможливо терпіти - треба щось робити, але усі дії мають бути з думкою про збереження сімї. Ти сама розумієш, яка травма для дитини коли сімя розпадається.
Головне не втрачати надію на краще. Ваша сімя не сама бідна, нещасна і є люди в яких проблеми настільки великі що нам і не снилося. Якщо ми не справляємся із нашими проблемами - це наші проблеми. Думаю таке тобі може сказати свекруха - тобі щось неподобається - це твої проблеми.
Несправедливо, але така реальність. Світ зараз егоїстичний і чужі проблеми нікого не хвилюють. Тому тобі треба зібратись із силами і поговорити в першу чергу із чоловіком. Не забувай, свекруха - це його мама, а за маму любий горло перегризе. Ти ж знаєш, в тебе ж малий лицар підростає.
Поясни чоловікові що тобі важко і це підриває вашу сімю. І якщо він цінує спокій і затишок в сімї він якщо й не зразу все зрозуміє, то хоча б почне задумуватись про це.
Головне - не роби поспішних вчинків, все потрібно робити обдумано і потихенько, щоб потім самій не жалкувати за сказане чи зроблене...

Не повинні ми терпіти!!! Свекруха тут ні до чого... вся атмосфера давить на голову, вже не витримують нерви, все разом... в кожного свої проблеми... я не кажу, що це кінець світу, але всі хочуть кращого і ще я не згодна, що треба всіма можливими засобами зберігати сім'ю... коли хтось не щасливий не думаю, що буде краще. я дивлюся на світ реальними очима і не фантазую собі нічого...

От в мене питання,чи є якісь вправи,тренінги для того щоб забувати обіди минулого,щоб вони не вспливали постійно..

у всякого нещастя є причина. Якщо щось не задовільняє - треба виправляти ситуацію. Якщо хтось в сімї нещасливий треба не терпіти і мучитись, а намагатись знайти причину цього і постаратись виправити.
Звичайно, якщо ніякі спроби не допомагають - відразу задумуєшся чи це варте зусиль. Але якщо ти прикладеш усіх зусиль для покращення ситуації - в будь якому випадку ти будеш спокійна хочаб за це, що ти не сиділа і не страдала а намагалась щось зробити.
Якщо чесно, то мені здається що зараз в усіх якісь моменти переломні, час не легкий настав...сама інколи задумуюсь чи щаслива я і чи все мене задовільняє в житті...і власні ж думки мене лякають.
Мені допомагає моя донечка - тримаюсь за неї, і знаю що не маю право нарікати на життя так як Бог вже дав мені дуже велике! З вірою в серці можна багато чого витерпіти і багато чого змінити. Завжди треба шукати позитив, бо негативного дуже багато і воно може просто поглинути.

голубка тетяна пише:От в мене питання,чи є якісь вправи,тренінги для того щоб забувати обіди минулого,щоб вони не вспливали постійно..

а наскільки далеке це минуле?

з дитинства та років 10 назад..І якось розумію,що давно все позаду,але під час конфлікту,якось все вспливає...

щоб забути - радикальний спосіб це гіпноз. Але я не радила б, так як можна зачіпити якість важливі життєві моменти.
Продуктивніше це пропрацьовування, проживання заново цих моментів. Це відбувається під сеансу психотерапії. Я ще великої практики в цьому немаю, але якщо щось напишете конкретніше - можливо і я точніше зможу відповісти. (можна в приват)

Світланка добре,я як буду мати більше часу,то напишу в приват)Дякую..

Як переконатися, чи як взнати, що твоя половинка саме та людина з якою ти маєш прожити життя...? Чи взагалі таке можливо...

Де пропав наш психолог?
Як подолати чорну смугу в житті?