Я зла...викид негативної енергії

Перше повідомлення в темі :

Пропоную тут викидати свої негативні емоції і не зганяти свою злість на своїх рідних!


Я в шоці від того, що дитяча суміш за один день подорожчала на 10грн...за рахунок чого вони підняли ціну...це ж дитяче харчування, воно й так не з дешевих!!!

так, барана не перепреш.
В мене також ніхто не зважав як мала спала, а сон в неї ну дуже поганий, я на дверях вчепила записку мала спить і всі культурно не заходять.Але я маю окремий поверх, то мені легше.

ой,а я яка сердита ,розстрояна і взагалі ревіти хочеться!!!!!
ще в неділю ні з чого посварилися з братихою жевемо разом,слово за слово і вона пене послала .... я була в шокі мене ще ніхто ,такого не говорив. а тимбільше ні защо.кароче я сказала свомк=у чоловіковаі або за тиждень пересиляїмося на сйомну квартиру,або до моїх батьків.Квартиру ніяк найти неможемо бо жевемо в смт.В хаті німці я чоловіква попередила щоб малого їй не давав а сьогодні заходжу на кухню вона його тримає я з рук щзабрала зі словами,ходи синочок на горшик.а потіп заходжув кухню щоб малого годувати ,а братиха пила каву то з чашкою вийшла.Як так можна жити посварилися ще в неділю а в неї дає чуства вини немає,що за людина ,як можна розкидатися такими словами(мене б совість загризла а їй всеодно)
що робити голова тріщить риву бо виходу не бачу а з лість на дитині зганяю то вдарю по попі то крикну.як знайти квартиру чи хату ніхто не здає,а дор моїх не вихід далеко до роботи чоловікові,і немає там всіх зручностей бо в селі....іяк що робитти.....

ого скільки помилок,вже вибачайте бо за слізьми клавіатуру не бачу....

як тільки тяжко невісткам приходиться...

Світулька, як я тебе розумію, сама постійно плакала із за тих сварок, а тепер просто забила на всіх, хай самі сваряться, а мені пофігу - я патісон так простіше, в нас теж з квартирою не складаються... от і доводиться бути сильнішою.

просто не хочеться щоб за день два все замялося,хочу щоб відчула вона себе виною,мені обідно дуже сильно а що зробити не знаю не можу забити...замягка трохи чи що.

Дівчата, яка ж я зла!
Приходять вихідні - і їх, по суті, немає! Їх немає для нас, їх немає для нашої родини.
Сьогодні вранці чоловік непланово видав замовлення (хотілося трохи грошей заробити). Але то дурниця - поїхав і через 10 хв. мав вернутися - і цілий день наш, можна поїхати десь, погуляти з дитиною, трохи відпочити на свіжому повітрі. Але ж ні! Чоловік замовив одній хорошій конторі виготовити ряд речей. Мало того, що це явно не безкоштовно, мало того, що вони весь час терміни прострочуюють мало не на тиждень (і підривають мій бізнес, але їм на то нас..ти, бо для них працююча жінка - це нонсенс, їхні всі вдома з дітьми сидять, хоча їм вже по 4-5 років), так сказали, що як хочете, щоб вони нам то нарешті виготовили, щоб чоловік приїздив і там чекав. Ось вже 16, а він все там. День вбитий.
Подзвонила моя мама і в м"якій формі схиляла мене до того (типу щоб це начебто була моя ініціатива, а не вона це попросила), що мій чоловік має її вранці завтра забрати разом з ящиками (звісно, я і Яна лишаємося вдома) і завезти на дачу, звідки ввечері він же має привезти їх з татом до Києва. Дрібничка, але кататися туди-сюди - день вбитий. Поїхати завезти маму і там лишитися, привезши їх ввечері - знов день вбитий.
Ненавиджу. Ненавиджу працювати з чмом. Ненавиджу егоїстичні "ласкаві під"їзди". Мені нафіг не потрібні ті яблука і виноград такою ціною.
Якщо я цими днями на якийсь час зникну - вибачте, я швидше все забрала речі і поїхала до другого міста. Мене вже реально не вистачає так жити.

Олічка,бідненька!Як я тебе розумію((В нашій сім"ї теж не має вихідних((Тобто вони є-раз на тиждень!І то не завжди!Блін,так то все дістає!!!От в мене сьогодні теж 3 клієнта на дома,і то 2-є на вечір,після 7,а я виснажена,бо і дитина і їсти іт.д!!А чоловік каже,ну це ж твоє ХОБІ!А як грошей прошу,то а тиж мала клієнтів!!!УХ!Звичайно,що на жаль в нашій країні жінка фрілансер не сприймаєтся,а багатьма,ще й осуджуєтся,бо мол сама винна,чого лізла в те все!Бавила б дитину,готувала б борщі!І майже ніхто не похвалить,за те що ти все встигаєш!
Але!Ти молодчинка!І заслуговуєш на відпочинок!А чи не можеш ти малу з чоловіком відправити,а сама вибратись на шопінг та салон краси!
От я завтра,сама їду в центр!Буду гуляти!Бо дістало теж вже все!

ООО. І мене то бісить, що сама винна, нащо за всехватаєшся. АЛе ж ніхто не питає, чого ти то робиш.Я не хочу брати від когось гроші, якщо сама можу їх заробити. Мені соромно просити в чоловіка, вибачте, на труси й прокладки.

Знаєте, дівчата, так, ми самі винні, що багато на себе беремо, що ще й заробити хочемо. Але проблема в тому, що не лише соромно на прокладки попросити, але в тому, що, давайте чесно, нас чоловіки не забезпечують. І не забезпечують не лише сотим платтям, чи двохсотими туфлями, але найнеобхіднішим, тобто найпростішим, що відноситься до задоволення інстинктів, а не потреб культурної людини. Тому у нас трохи погано з мусульманським "лише варити борщі та догоджати чоловіку", а дитину там, до речі, бавлять всі старші жінки родини, тобто мати перебуває при тямі, а не на п"ятий день після пологів повністю стає до робити з клієнтами, а не лише на кухні.
Я заслуговую на відпочинок, але від свого чоловіка чую лише обіцянки, зокрема, як ми восени поїдемо на тиждень хоч під Київ в простенький пансіонат змінити обстановку. Середина осені, а ми все їдемо. Я півтора роки його прошу піти в певне кафе, хоч ненадовго. Те кафе так нас чекало, що вже закрилося, є менш вдалі за кухнею аналоги. Він мене тепер коли кудись водить, то це просто "щось в лісі здохло" і то по великих святах. Певне, зараз зберуся і поїду туди сама. Шкода тільки, що шматок в рота не лізе.

я думаю, це вже інша тема для розмови...
а ще я думаю, що не соромно в чоловіка просити гроші, а навпаки чоловіки мають бути раді і горді, що ми їх потребуємо і повинні робити все для нас...

то може зробимо нову тему на кшталт "Хто приносить гроші в дім? Чи соромно просити у свого чоловіка гроші?"

от бачиш.... і настрій піднявся

Та блін, але все одно питання не вирішене. Зважаючи, що вже більше місяця "немає часу, щоб поїхати в банк і взяти кредит" у мене дах рве ще більше. Під зав"язку завантажені будні, під зав"язку - вихідні. При цьому нічого не рухається, бо треба, щоб воно само рухнулося (а так не буває), або я рухнула (теж підходить).

Аааа!!! Наболіло! В нас така сама ситуація, крім того малу лишити немаю на кого, за рік(!) лишала малу тричі (по 1 годині), терміново потрібно біло до стоматолога, бо зуб просто розвалився... По суботам чоловік працює, а завтра виходить на чергування, і знов самі з малою...

Дівчата, вибачайте що так кажу, а ви не думали, що ваші чоловіки таким чином просто втікають від обов'язків... без образ.

Та нє, Наталь, наш тато проводить з малою весь вільний час, але і я маю бути "в поле зрения", інакше мала бігає мене шукає, а потім починаються крики, просто того часу ДУЖЕ мало... А про гроші - я також вважаю що чоловік має забезпечи родину, а жінка яка заробляє, має право витрачати тільки на свої потреби і захцнки!

а я на себе злюща, бо вчора малого залегко вділа і результат температура
і спатки вклала в бодіку і носочках. хоча вже похолодало і треба було колготки дати
отака я затуркана (((

Таська, о, один в один наша ситуація. Але я малу залишала трохи більше разів - чоловік з нею гуляв, то час йшов на "хоч легке пришкрібання безладу вдома" і "банально додаткову годину поспати хоч раз на місяць".
З моїми зубами горе, також не доїжджаємо, а потім те вилізе в тисячі гривень.
Але найбільше мене дратує питання кредиту, бо відзавтра будуть вже заморозки, а можна було б підлогу дозалити і хай би сохла. Нема сил більше жити там, де живу. І це не захцянка, а караул! Нинішня квартира настільки давить на мізки, що не хочеться в лікарняному закладі опинитися (де нерви і психіку лікують). Уявіть, що у вас клаустрофобія і ви живете 7 років в ліфті - приблизно так.
У мене не вийде поки на свої потреби і захцянки, бо фактично сімейний бізнес і працюємо разом на одне і теж, різниця тільки, що я офіційно, а чоловік - підпільно на мене.
Міланка, тримайтеся, нічого вже не поробиш, тільки підлікуватися.

а я зла на себе, що нічого не можу змінити, що не можемо піти на квартиру, приходиш додому і відразу недовольна пика свекрухи, йдеш те саме... короче це вже так дістала...

Ой Натусь,я тебе розумію...таке відношення задовбує...Але що поробиш коли виходу нема....і треба терпіти...Всі проблеми бо нема власного житла...

А ми пішли на квартиру, одразу після одруження, хоч і заробляла тільки я. але я не можу відкогось залежати, комусь годити... ми жили в старенькому будинку, з умов були тільки вода

ооооооооой да дівчата...
а мене Задовбало.
-Свет,які носки вдіти,Света де мої штани,Света де ключі від машини,Свет а що джинси знову тре прасувати.І так кожен ранок і вечір....
АААААААААААА як дитина,як він раніше збирався,коли зараз не знає де свої речі які ложить сам.
а ще коли ходимо за покупками то чкерез 5хв.що вже додом,а що хіба ще треба?може іншим разом????
ну не вже це у всіх так?чи тільки в мене бо як що він один такий то буде перевоспітанія!!!!

Я тобі ще свого дам на перевиховання))), мій так само каже.......аде я на то своїх нервів не трачу, і ти забий!

О, про носки!!! В нас таке було, потім виділила йому цілу шафу і тепер тільки він знає що там і де, я туда, принципово, не пхаюся, його задача вчасно кинути в кошик брудні речі, а моя випрати і розвісити - далі кожен знімає і складає своє!
В магазині треба зі швидкістю світла пролетіти, а потім зробити круглі очі - "Це все, а що ми купили їсти?" А як сам іде, то дзвоне і я йому диктую що купити...

так фігово на дущі що просто жах. Хочеться втікти в ліс і просто кричати. Все просто задовбало. вчора ледь не зірвалася на дитині, вчасносебе стримала. чоловік просто дістав!! добре хоч свекруха не лізе в наші стосунки.