Хепі енд чи труднощі тільки починаються!!!

Перше повідомлення в темі :

Ще з дитинства читаючи казки про бідненьких дівчаток ми чекали одного фіналу...Зараз вона знайде своє щастя, переборе всі труднощі і вийде заміж за прекрасного принца....
Але в реалії найцікавіще відбувається після весілля і мало просто дотягти чоловіка до Рагсу, треба ще його втримати після нього...а головне зберегти і закріпити всі почуття...
Скажіть любі дівчатка чи вдалося вам це зробити...і якщо так то чим ви керувалися...які запоруки щасливого шлюбу??


P.S. Чи вінчалися ви???І чому???

nana2010 ех той компютер.....біда навіть у нас, вроді ніц поганого неробить але пропадає , що я тіки непридумувала....без результатів !

Ми теж вінчались, і це для нас було зажливіше штампу в паспорті)ВВажаю, що в сімї не можна навіть допускати думки про те що розлучення єж виходом з якихось ситуацій, бо тоді рано чи пізно можна таки дійти до розлучення, і навіть шлюб не врятує))

Ми вінчались в день весілля 12 років назад. Найважчий був перший рік, якби не жили за тисячу кілометрів від батьків то усе могло б закінчитись по іншому. Але з часом почали миритись з звичками один одного, звикати жити разом і пробачати. На весіллі нам сказали тост який я запам'ятала на усе життя "Терпіння-терпіння-терпіння" і усе буде добре.

Ми брали шлюб в день весілля. Розписка була трохи раніше, проста формальність реєстрації нашої сім'ї без гостей, друзів чи знайомих.
Шлюб для мене дуже важливий і обдуманий крок. Перш ніж дати обітницю в церкві на Євангелії, я добре зважила всі "за", чи зможу прожити з людиною усе життя.. це ж обітниця перед Богом. Для мене це, справді, дуже серйозно.

ми вже 5 років разом, вінчатися не думаємо і взагалі я рада, що тоді до церкви не пішли...
мабуть змінились тільки почуття...

ми вінчались. але на жаль більше з примусу. не скажу, що шкодую. але хотілось це зробити після перевірки стосунків. але уже як є.
після весілля стало набагато гірше. поки стараємось подолати ці труднощі. зараз у нас взагалі криза 3-х років.
ми хотіли до весілля пожити, попробувати. мій тато не дозволив. зараз кажу - якби спробували, весілля не було б.

weare пише:ми вінчались. але на жаль більше з примусу. не скажу, що шкодую. але хотілось це зробити після перевірки стосунків. але уже як є.
після весілля стало набагато гірше. поки стараємось подолати ці труднощі. зараз у нас взагалі криза 3-х років.
ми хотіли до весілля пожити, попробувати. мій тато не дозволив. зараз кажу - якби спробували, весілля не було б.

чому з примусу?хто заставляв?В мене батьки просили ще трохи почекати але тут настояла я.І в нас теж були проблеми, сварки,бійки.Тепер ніби краще доходимо до розуміння.

ми ще не вінчались,але думаєм...
це навіть для мене добре,перевірити наші стосунки на побут,буденність...

Особисто для мене штамп в паспорті не має значення.Але так як це добровільно-примусово,то маємо те що маємо.

штамп в паспорті і для мене значення не має...
але..чолвоік сказав що так треба!не поймуть!_)))))

ото то ж

І що з того, що ми мали можливість перевірити, якщо він зараз зовсім не такий, як до весілля 

Це 100%    А мій мені каже що це я змінилась

Стосунки змінилися, менше романтики, більше буденності і я сама змінилася, це все побут! різне буває і сваримося і миримося, але про розлучення не думаю! ми теж вінчалися, бо для мене це справжній шлюб, а штамп то так для паперу. тим більше дітей планували, тому теми обговорення вігчання навіть не було, це для мене головне і тримає це в житті, якби тільки штамп, то думаю розлучень було б ще більше,бо що тут такого, поміняв паспорт і все, а так подружжя має більшу відпові\дальність, як на мене.

Та у всіх починається буденість. Але головне що є кохання, повага і взаєморозуміння. Шдюб для мене також був першим бажанням і чоловік мене підтримав. Тому що чоловіком і дружиною потрібно бути перед Богом.