Хепі енд чи труднощі тільки починаються!!!

Ще з дитинства читаючи казки про бідненьких дівчаток ми чекали одного фіналу...Зараз вона знайде своє щастя, переборе всі труднощі і вийде заміж за прекрасного принца....
Але в реалії найцікавіще відбувається після весілля і мало просто дотягти чоловіка до Рагсу, треба ще його втримати після нього...а головне зберегти і закріпити всі почуття...
Скажіть любі дівчатка чи вдалося вам це зробити...і якщо так то чим ви керувалися...які запоруки щасливого шлюбу??


P.S. Чи вінчалися ви???І чому???

Не вінчалися, не бачу в цьому потреби!!! Знаю історію коли повінчалися, а потім розлучилися та ще й мали проблеми брати розлучення в церкві...навіщо такі шлюби???

Бог і так всіх благословляє, моя думка!!!

Хаа а ми перед тим як обвінчатись прожили разом 2 роки а тоді наважились стати перед Богом .........Т як виявилось не все так легко в нас щоб обвінчатись перше маєм зареєструватись в РАГСІ то тільки одна церква погодились нам шлюб дати і тепер питання яке відношення має РАГС до церкви???????? :affraid:

Я думаю, що церковний шлюб потрібно брати лише тоді коли впевнений, що проживеш з цією людиною все життя, а для цього треба не мало часу...потрібно перевірити стосунки часом!!!

Моя думка теж така...що для церкви треба прожити з людиною багато часу і пізнати один одного добре....Я була в той момент не готова до церкви...та і зараз мабуть ще більше до неї не готова....Я не впевнена що в нас ідеальні стосунки і що на 100 відсотків я впевнена в нашому шлюбі....Я не готуюся до розлучення просто немає того що я вважаю ідеальним

я сама стояла в церкві і в мене руки трусились від страху адже це на все життя ,це не РАГС що можна 150 разів розписуватись

Ми з чоловіком прозустрічалися 5 років. В тій церкві де ми вінчалися не є обов"язковим мати свідоцтво про шлюб в РАКСі. Хоча ми і розписалися день перед вінчанням.
Чому ми вінчалися??? По-перше: мене так виховували, що стосунки потрібно узаконити не лише штампом в паспорті, але й вінчанням в церкві, а по-друге: я вважаю, що зустріла людину з якою хочу прожити усе життя*))))
Тому не розумію людей які вінчаються лише тому, що всі так роблять. А через два-три роки розходяться. Якщо не впевнений в своїх стосунках то вже краще обмежитися лише штампом в паспорті.

Та кожна із нас, коли виходить заміж, вірить у те, що це на все життя!!! Інакше для чого б одружувалась?! І вінчаються всі з тих же помислів... Але ж Ситуаціі бувають різні, і розходяться не лише ті, що вінчались, бо так усі роблять, але й ті, які на це свідомо погоджувались...

Margoshka пише:Та кожна із нас, коли виходить заміж, вірить у те, що це на все життя!!! Інакше для чого б одружувалась?! І вінчаються всі з тих же помислів... Але ж Ситуаціі бувають різні, і розходяться не лише ті, що вінчались, бо так усі роблять, але й ті, які на це свідомо погоджувались...

Я згідна на 100%. Хіба хтось іде вінчатись і думає що через рік чи 2 розедеться.

Темку треба було назвати інакше, н-д - "Про вінчання" ? Ми також брали шлюб, вважаю що вінчання стримує від легковажних вчинків, думаю в кожного були ситуації, коли хочеться кинути все, гримнути дверима і прийти до мами....

Ми також брали шлюб. Але я дуже хотіла, щоб було вінчання в церкві. згадую притчу з Біблії про те як Ісус зустрів жінку і сказав покликати свого чоловіка, а вона сказала, що немає чоловіка. звідси випливає, щоб для того щоб в тебе був чоловік не достатньо з ним просто жити, але й щоб був проведений обряд вінчання. а якщо розібратись в усьому обряді, то там чітко сказано - ви мученики, тобто не все так просто і легко якби нам хотілось, але це повинні розуміти двоє

А в нас труднощі тільки почались. для мене після одруження було важко прийняти як це в мого чоловіка є ще інші заняття, крім мене. Я його чекала з роботи, а він прийшов: "я замучений і хочу побавитись в ігрушку, розслабитись". Бо коли люди зустрічаються, то коли бачаться, приділяють весь час одне одному.
Ще виникла дискусія чи мій чоловік повинен питати мене дозволу, якщо він хоче кудись піти. В результаті я пропустила зустріч з випускниками, а він зустріч з колегами.

ми вінчались
а життя після весілля тільки кращим стало, сподіваюсь так буде і далі

ми вінчались. Для мене дуже важливо коли дається ця клатва в церкві.Все таки надіюсь, що шлюб це на все життя. Не даремно при шлюбі кажиться і в радості і в горі.. от і треба жити за таким принципом, а реалії життя показують інше нажаль.

Ми розписалися в РАГСі тиждень перед весіллям-він в джинсах,я в шортах):),це для мене звичайна формальність(яку я ледь не проспала:),а вінчання було в день весілля...це було дуже гарно,торжественно,хвилююче,важлива для мене і чоловіка подія ...Біла сукня,чорний костюм...Після вінчання було бажання кудись рванути разом...але мусіли задовольнити батьків і відсидіти весілля...Забава була веселою,але я більше люблю бути на весільних забавах гостею,а не головною героінею...

на рахунок життя після весілля,то гіршим воно не стало точно...просто напевно змінилося...стало більш спокійним,десь навіть нуднуватим,але тільки ми це зауважуємо,то стараємося зразу виправити-кудись поіхати відпочити,вибратися на дискотеку,в кіно,театр,влаштувати вдома якусь гулянку...посваритися трохи в кінці кінців:)

ми ще не вінчалися, так склалися обставини... але плануємо обвінчатися на свою 5 річницю... не думаю, що сімейне щастя залежить від того, чи брали молодята шлюб в церкві, чи ні... знаю багато пар, які розлучалися через рік-два після одруження..

У нас після весілля майже нічого не змінилось , так як жили ми і так разом , тільки жили з моїми батьками , а переїхали до його батьків. А стосунки , побут, це все у нас уже було налагоджене. Важкувато було перші 3 місяці спільного життя, бо почали стикатись з побутовими проблемами.

І ми не вінчались (тоді не було змоги), тільки розписались...Але мене не так виховували...Та й сама я дуже хочу обвінчатись. Все таки якесь, але це для мене таки має значення...Тому плануємо взяти шлюб, коли дитинку хрестити будем.

А на рахунок життя після розписки, я не розчарована)) Є все, і сварки, і спори, і багато приємного...Гармонія))

Ми вінчались, в нас якось навіть небуло думок, що можна невінчатись, ми і навчання (Дошлюбну катехизацію) в церкві відходили перед шлюбом! А чи змінилось наше життя, то так тільки в кращу сторону, були і труднощі але ми як одне ціле і стараємось підтримувати один одного в любій ситуації! В мене таке відчуття що ми з кожним роком кохаєм один одного все більше!!!

Ми вінчались, хоча знайомі були всього півроку)спочатку було складно, наші думки дуже розбігались. Але з часом притерлись так сказать, вивчили один одного (в плані поглядів). Вже 2,5 років разом. Двоє дітей. Про розлучення навіть не задумаюсь, бо кращого чоловіка мені не знайти. Думаю мій хеппі енд розтягнеться на багато десятків років)

У нас шлюб був важливіший від розписки ! Для нас це було весілля, а розписка то так-для відмітки перед державою ! Я вважаю що сімя крепшатоді коли - благословить сам Бог ! Для багатьох це традиція...для нас ні , треба щиро вірити що прийшовши в церкву за благоловінням для спільного життя !
спостерігаючи як пливе життя-то можна чесно сказати що стосунки у сімї набагато крепші з роками, з появою діток ....

Ми разом вже майже 7 років...Розписались минулого року....Почали накінець жити разом,ділити все на двох...Перші місяці чомусь сварились в пух і прах))Навіть обручками швирялись!!!Але зараз після народження синочка ми стали СІМ"ЄЮ!!!!тепер все інакше-краще,тепліше...А в травні будемо вінчатись,бо хочемо обоє,бо вважаємо що тоді ми і перед Богом будемо сім"єю))І хрестити малюка будемо в той же день коли і вінчатись))

А в нас на початку стосунків і після створення сімї так все чарівно і рожево було,а після народження доні чоловік почав жахливо ревнувати,а тепер йому до лампочки і жінка і дитина:він сутками сидить в інтеренеті

голубка тетяна пише:Ми разом вже майже 7 років...Розписались минулого року....Почали накінець жити разом,ділити все на двох...Перші місяці чомусь сварились в пух і прах))Навіть обручками швирялись!!!Але зараз після народження синочка ми стали СІМ"ЄЮ!!!!тепер все інакше-краще,тепліше...А в травні будемо вінчатись,бо хочемо обоє,бо вважаємо що тоді ми і перед Богом будемо сім"єю))І хрестити малюка будемо в той же день коли і вінчатись))

гарно придумано....
вітання