Дружби немає...чи я помиляюся???

Перше повідомлення в темі :

Не вірю в дружбу між жінками...Жінки не вміють дружити і цінити дружбу, а можливо вона їм не потрібна...
Завжди є якась користь...заздрість, не порозуміння...
Не розумію, чому люди які дружили з дитинства через кільканадцять років стають зовсім чужими, у них немає нічого спільного...хоча колись зарікалися, що завжди будуть разом, що ніколи не відвернуться...час робить своє, все біжить все міняється.

На даний момент немаю поруч такого друга з яким можна булоби навіть просто піти попити кави і попліткувати, поговорити про життя...поділитися проблемами :(

Є люди з якими мені цікаво і в нас багато спільного, але вони далеко...

Сподіваюся, що у вас є поруч вірний друг!!!

[quote="Ksush@"]А ще я подумала,що напевно тут кожен правий по-своєму. І оте існування чи неіснування дружби залежить від нас самих. Від того,що для нас є дружба,як ми сприймаємо ситуації, чого ми чекаємо від друзів і що готові дати взамін. Мені особисто важко відкриватися людям,бо я така є,така непроста,на жаль.Якщо мене 1 раз обманути,зрадити,то я  втрачаю бажання спілкуватись з тою людиною,я то спілкуюсь,але вже ніколи не відкриюсь. Не можу бути байдужою. А ще в шкільні роки,в студентські було не так,було все простіше,бо не ті заботи були,не той розум,та й не той вік.  [/quo

Ви праві у моему житті так і є, не чекаю більше нічого від оточуючих і нікого не слухаю бо вже раз поплатилася. Це говорить про те що ми не знаємо самі що стається коли розбігаємося поглядами з друзями. Ніби все було добре а тут бах і все скінчилося. Думаю такого бути не може коли вас довгий час щось повязувало, тут вже вина того що треба все вирішувати на корню і обовязково обговорити а не просто дутися.
А зради бувать у кожного бо одні люди приходять для досвіду і вони просто за іронією долі мають нас навчити і піти. Не всі такі хороші як нам здається

Ksush@ пише:Мені здається,що ми тут всі такі тому і зібралися. Бо в кого достатньо спілкування в реалі,той не шукає його на форумах. Це моя особиста думка.

Форум це як би таке собі спілкування, але в житті такого не буває, це геть інше. Тут все інше і люди яких ти в очі не бачив а тільки їх написи і взагалі може скластися хибне враження про людину. Думаю тут трохи важче спілкуватися ніж в реалії бо не видно емоцій тільки здогадки. А ми можем трактувати все по своєму.

Не думаю, що якби ми зустрілися в реальному житті я б отак просто з усіма ділилася своїм життям, ні... і кожен з вас так само. Форум та й взагалі інтернет це така собі розрядка... де ти можеш вільно все написати...

На рахунок подруг... ми дружили з першого класу, жили через стіну, сиділи за однією партою, нам подобалися одні хлопці, але із за них ми рідко сварилися... далі пішли вчитися разом, а потім по роботі переїхали жити в одне місто на одну квартиру, нам вже було по 20 років, але працювали окремо.. в неї там нові друзі в мене тут... і одного дня вона просто мені збрехала. А я про це взнала, я не сварилася з нею... я просто викреслила її з свого життя. Боляче було, але я це пережила... я брехню приймаю за зраду. Зараз ми майже не спілкуємося.

Да,тут все по-іншому. Онлайн ти не наїсишся,не покохаєшся з чоловіком,не подихаєш свіжим повітрям... Але ти тут виговоришся,з надією,що хоч один з цих віртуальних друзів розділить твій біль чи радість,принаймні мовчки вислухає(прочитає,і до кінця). Тут немає зради і немає розчарування. Мені здається,що з деякими форумчанами я знайома все життя. Да,це віртуальний світ,але в даний час я дуже його потребую. А не так званих друзів,які ходять навколо моєї новобудови і прямим текстом заздрять,бо хата виросла як на дріжджах і т.д. і т.п. Ми зустрілися з ними,однокласниками,а говорити немає про що. Може то я біла ворона?

Ти не біла ворона, просто пройшов час і все змінилося. Я зустрічала своїх одногрупників, так ми привіталися посміхнулися і все...

Ksush@ пише:Да,тут все по-іншому. Онлайн ти не наїсишся,не покохаєшся з чоловіком,не подихаєш свіжим повітрям... Але ти тут виговоришся,з надією,що хоч один з цих віртуальних друзів  розділить твій біль чи радість,принаймні мовчки  вислухає(прочитає,і до кінця). Тут немає зради і немає розчарування. Мені здається,що з деякими форумчанами я знайома все життя. Да,це віртуальний світ,але в даний час я дуже його потребую. А не так званих друзів,які ходять навколо моєї новобудови і прямим текстом заздрять,бо хата виросла як на дріжджах і т.д. і т.п. Ми зустрілися з ними,однокласниками,а говорити немає про що. Може то я біла ворона?  

та зрада і розчарування є кругом і в неті теж Але тут в тебе інший вихід. Коли комусь щось не сподобаються тебе просто забанять а от в реальному житті тобі рота не закриють.
А з приводу заздрощів то завджи є і буде, хтось просто щось робить щоб щось мати а інші просто лежачи на диванчику мріють і заздрять іншим. То є такі люди і ти нічого не вдієш з цим

Kavusja пише:Не думаю, що якби ми зустрілися в реальному житті я б отак просто з усіма ділилася своїм життям, ні... і кожен з вас так само. Форум та й взагалі інтернет це така собі розрядка... де ти можеш вільно все написати...

На рахунок подруг... ми дружили з першого класу, жили через стіну, сиділи за однією партою, нам подобалися одні хлопці, але із за них ми рідко сварилися... далі пішли вчитися разом, а потім по роботі переїхали жити в одне місто на одну квартиру, нам вже було по 20 років, але працювали окремо.. в неї там нові друзі в мене тут... і одного дня вона просто мені збрехала. А я про це взнала, я не сварилася з нею... я просто викреслила її з свого життя. Боляче було, але я це пережила... я брехню приймаю за зраду. Зараз ми майже не спілкуємося.

Читаю вас і думаю і не шкода вам було отак все перекреслити коли такими подругами були? Мені було наприклад дуже шкода і мабуть брехню б пробачила, але тут я винна бо просто не пояснила що сталося і послухала людей які мені заздрили.

Шкода, але я по іншому не змогла. Ми потім помирилися, але багато часу пройшло і вже не ті стосунки. Навіть коли зустрічаємося то привіт привіт.. як життя і все. Ніби чужі люди! Не жалкую на за що!

А я сьогодні дізналася про підставу своєї найкращої,а точніше-єдиної,подруги. Можна сказати,я поділилася з нею одною інформацією,попросила трошки допомогти,бо це все відбувалось в її місті. А вона використала це в свою користь,вкрала в мене ідею. А мова то йшла про гроші,які в майбутньому може дадуть великі гроші. І вона переступила через мене,скористалась ситуацією,що я не можу приїхати сама,бо ж малеча,і просто тихенько вкрала в мене те,що я їй сама показала. Я розумію,що на війні всі засоби хороші,але мене цілий вечір аж тіпає. Тим більше вона і не збиралась мені про це розказувати,якби я сьогодні випадково в неї не запитала. На мої розпитування давала безглузді відповіді. Ну і її основне пояснення, що "це є бізнес". Мене рідко можна довести до такого стану,як я зараз. Якби це зробив хтось інший,а не вона... А вона є єдиною хрещеною мамою моєї Алінки. Як далі спілкуватися?

Шкода що зараз гроші переважають над всім, але в такий час любі методи виживання хороші... я б не пробачила такого, але я просто така натура.... інша справа якби вона запитала дозволу чи б попередила...

От і мені було б легше,якби вона мені про це сама сказала. А вона і не збиралася. А я зраду не прощаю,і більше не зможу з нею відверто говорити,не зможу з нею ділитися своїми думками. Мене найбільш мучить те,що вона єдина хрещена Аліни,бо брали тільки одну пару. Як її в гості до дитини кликати? От як мені з нею не спілкуватись? Пройде час,і я думаю,що мене морально відпустить це питання,я надіюсь. А зараз на душі так пусто і важко... Проблеми зі свекрухою на цьому фоні виглядають смішними. Все одно,що чоловік зрадив.

Ксюша, час розставить всі крапки над і і покаже як тобі себе поводити з нею )))
Якби це не тяжко було, але довіру вже не вернеш!!

Цілий день сьогодні названює ця сама "подруга-кума",а я просто ігнорую.Я то ще не все їй сказала,що думаю,розмова між нами ще має відбутися,хай но буде настрій підходящий.Мабуть,діяльність справжніх подруг не повинна перетинатися.Я маю на увазі робота,бізнес.Тобто там,де є гроші,не повинно бути і натяку на конкуренцію між вами.А ще якщо хочете похвалити свого чоловіка комусь,то тільки не подрузі,а найкраще мамам.Напевне справжні друзі бувають тільки в казках.Чомусь у мене саме такий досвід...

Ksush@, треба було відповісти.. послухати, що вона скаже, але я не думаю що вибачення щось змінять, довіра вже втрачена!

Вона зразу сказала:"Не ображайся,але це є бізнес".

Можливо в когось і є справжня подруга, але в мене такої немає...і навіть не знаю добре це чи погано...

В мене теж не має... але зараз якось вже простіше до цього ставлюся.

Дівчата,немає подруги-немає конкурента(в усіх смислах цього слова) ! Це мої висновки.

Вчора відбулась переписка в Однокласниках з моєю "подругою",про яку вище писала. Вона веде себе так,ніби нічого не сталось. Ну для неї це все нормально. А я у відповідь відписала їй вчора все,що не було сказане . Вона написала,що в нас різні погляди на це все і ще звинуватила мене в усьому. Вкінці ,правда,написала слово "вибач". Але запізно. Мій свекор часто повторює,що пізно не буває ніколи,поки люди живі. Але я з ним ніколи не згоджуюсь. Залишились тільки спогади. Вона ставить в однокласниках статуси про те,що справжні друзі не уходять,а я про те,що справжні друзі не зраджують. Тепер між нами вияснені відносини повністю,все розставлено на місця. Можливо пройде час і все наладиться,але тільки в тому випадку,якщо хоча б одна з нас щось змінить в своїй голові...

такої закадичної і вірної теж немаю, щоб від початку і досі і далі дружити, то напевно нереально, маю кілька таких відвертих подргу , з якими можна поговорити про щось серйозне, знаю що нерозтріпають десь, але всеодно є якась відстань, і це не така супер- пупер подруга, яка може бути одна !