Наші колишні...

Ну, кому з нас не розбивали серце? Хто з нас не писав вірші чи не придумував вислови і статуси про розбите кохання. У людині часто закладено саморуйнування, і так часто винуватцями наших душевних ран є ми самі.

Чи підтримуєте ви стосунки з своїми колишніми коханими... як розійшлися і чому?

Побажайте своєму колишньому хлопцю хоча б удачі, бо своє щастя він все-одно вже провтикав.

дуже сподобався мені прихований код)))))
я б з задоволення дізналася як в нього справи,бо ми зустрічалися майже 5 років, але не склалося....
мій муж мені зустрівся і вже з ним 5 років

А мене мій колишній можна сказати не відпускає... Сьогодні написав, що подав на розлучення і додав, що завжди мене чекатиме... і що тут скажеш.

Кавусь твоєму чоловікові напевно весело

Чоловік спочатку не звертав уваги, а потім прочитав, що він пише мені... дзвони коли хочеш ))) і розізлився

Але то моє перше справжнє кохання, я його ніколи не забуду і ніяк не викреслю з свого життя... навіть якщо ми ніколи більше не побачимося...

в мене перше моє кохання мій чоловік )) чесно кажучи решту хлопців і не памятаю

Міланка тобі пощастило з першим коханням! Таке рідко буває.

І я, як і Міланка, колишніх деяких лише по імені пам'ятаю. А от чи повезло це, чи ні - тяжко сказати, н маючи порівняння.

якось так склалося, що з жодним із своїх колишніх не підтримую стосунків, практично ні з ким наввіть не спілкуюся і не маю телефона

то мабуть на краще

я з колишніми не підтримую звязків,але при зустрічі мило базікаємо про все на світі.В мене і чоловік знає деяких,тоже з ними може поздороватись.Нема ні злості,ні обід.Приємно.

Kavusja пише:то мабуть на краще

Можливо ,але цікаво було б дізнатися, як в них склалося життя

В мене не нетак багато було. Один запамятався, перше кохання. Чоловік його ненавидить, бо практично силою мене в нього забрав.

а моє старе кохання недавно появилося знову на горизонті, раніше дзвонив час від часу.. тепер частіше.. одружений вже 5 років а каже що досі любить..от таке життя

Тих чоловіків не зрозуміти... коли були разом то не потрібні, а коли вже нічого не зміниш то люблю... дивні.

та він завжди за мною бігав і довго страждав після розриву.. і досі каже, що дурний був, що дав тоді мені піти.. ах.... молодість молодість

Зате лишилися приємні спогади...

я колишніх всіх своїх памятаю..були що мені серце розбивали..а було що і я..от на днях побачила в інтернеті свого колишнього..я його кинула..так зразу і пригадала його останні слова мені..от думаю а як би ми були разом щоб з того вийло..адже я думала з ним помиритись а у мене вкрали телефон і номера його незнала...сумно аж стало..капец...

спогади то завжди сумно... іноді думає, а може так краще, а може потрібно було так зробити. але дивіться на своє життя тепер, на свою сім'ю і радійте що все у вас добре

Вже 7 років пройшло... ми з моїм колишнім ніби і не друзі, але зараз нормальні стосунки... поки був одружений були натягнуті, бо все ж таки він одружився на ній, а не на мені... а зараз... зараз має нову дівчину як в тих чоловіків все швидко. Наш діалог сьогодні:
- прикинь сьогодні помітив, що в мене висить на стіні картина, яку ти мені колись дарувала... - а в мене малий грається іграшками, які ти мені колись дарував...
- а фото наші викинув?
- ні, лежать в окремому альбомі
- і в мене...



чесно, так приємно коли пишуть приємне і коли людина згадує тебе і в неї приємні спогади... і в такі моменти забуваєш все погане, що було... )))

Не знаю навіщо тут це пишу... просто так хочеться.

так гарно.чого ви розійшлись?якщо не секрет.

Колишні)))в мене є спогади..з усмішкою...хоч і розставання не завжди були безболісні..Перед чоловіком в мене були стосунки,які мали закінчитись весіллям,нам і квартиру його батьки придбали.Але я не погоджувалась жити разом,тому приходила прибрати,приготувати і ночувати йшла додому...і одного ранку,я його застукала з іншою...чомусь не скандалила,просто щезла...Він ясно що вибачався,засипав подарунками..а я віддала навіть ті,що дарив коли були разом(шуби,прикраси)Про що зараз шкодую,тре було лишити,як моральну компенсацію))Він швидко одружився на тій з якою зраджував,мені було байдуже...Але постійно телефонував і приїжджав до мене,ми стали такими ніби друзями.Припинилось все коли я завагітняла,він мені притензії висказав,що він думав,що мій Дімка ніколи на мені не женится,а моїм чоловіком стане він!Якийсь зовсім дурний!При тому що в нього 2 діток!!Коротше ми посварились...і все!Вітаємо один одного зі святами))

Іріша пише:так гарно.чого ви розійшлись?якщо не секрет.

Ну він мене кинув, потім я його, миритися ніхто не поспішав, а потім було пізно, короче кінець був важкий... депресія, сльози... ще важко було бо ми разом вчилися )) ну і реально після нього в мене серйозних стосунків не було... до чоловіка.

а може то знайти його номер і подзвонити..так хочеться з ним поговорити...

Дзвонити... краще знайти в соц. мережі і просто написати "привіт, як життя" і вже тоді якщо складеться діалог, продовжити спілкування... я так думаю.