Наші колишні...

Перше повідомлення в темі :

Ну, кому з нас не розбивали серце? Хто з нас не писав вірші чи не придумував вислови і статуси про розбите кохання. У людині часто закладено саморуйнування, і так часто винуватцями наших душевних ран є ми самі.

Чи підтримуєте ви стосунки з своїми колишніми коханими... як розійшлися і чому?

Побажайте своєму колишньому хлопцю хоча б удачі, бо своє щастя він все-одно вже провтикав.

І я в вашу компанію. Буквальна, тиждень назад побачила свого колишнього в маршрутці з ним їхала, сказав, що так і не забув мене, хоч в ньогоі двоє дітей і дружина хороша. Розійшлись через мене дурну. Кажу собі, не варто жаліти про те що було, але як не крути але мій чоловік так мене не цінить, як колишній...

Ната Д кажуть.що більше страху самотності в житті є страх провести життя не з тією людиною,От цього я боюсь зараз,і дійсьно страшно в старості усвідомити ,що ти все життя любив одну людину а прожив з іншою.
А те,що дружина хороша і діти це одне ну і звісно це вже велика відповідальність,але житти без кохання якось не хочеться мені здається ні жінкам ні чоловікам.Тільки от чоловіки вміють про це мовчати і навіть,якщо мають почуття не всі скажуть.Мені здається тут ще й чоловіча гордість дається взнаки.бо не хочуть показати,що отак от без тебе мені погано і я помилився у виборі.А вже стільки дров нарубано,сімї.Що ліпше сісти і мовчати і кожному жити своїм життям.Так напевне простіше.Ніхто не хоче руйнувати 2 сімї.що б таки в результаті жити щасливо.Або принаймі на такий крок мало наважується

мамусяАнічки, і я боюся прожити все житя і зрозуміти, що не з тією людино... який би мій чоловік не був хорошим, а іноді бувають сумніви...

А коли чоловік викидає "коники "і не цінує те,що має то сумніви закрадаються дуже часто.

Це точно... в мене таке кожного дня. От зранку встає, яка в нас мама хороша і те і се.. ввечері приходить, те йому не так і я не така і все не таке... головне я його не тримаю, а він не відпускає.

Аналогічно.Важко так .Бо дійсьно і відпустити не хоче і відноситись нормально не хоче.І від того такого ставлення стає ще гірше.І чому воно так....

мамусяАнічки, але не факт, що з іншим буде краще... тому лишається, а що нам лишається... жити так далі і сподіватися, що все буде добре)))

В тому і все діло.Бо з колишнім теж не було б як бути.Одне коли руйнується лише  1 твоя сімя а інше коли ти стаєш причиною руйнування іншої.Тому таке от табу.А про когось іншого крім чоловіка і колишнього в сердці і думки не могло б бути.ТОму є як є.А час покаже.Життя одне і не відомо якою стороною може обернутись до нас.
Правдива цитатта"Тот человек, образ которого ты однажды так глубоко отложил в сердце, будет всю жизнь идти с тобой....
И неважно будете вместе или нет, душа твоя не выкинет его образ...а сердце твоё не перестанет его любить..." Вибачаюсь що на російській

треба своїм чоловікам "встряску" зробити, щоб відчув що може втратити вас , а то живуть собі і думають "та куди вона дінеться".  
І чому стосунки часто заходять в тупік після енної кількості щасливих років життя  

Я про своїх теж недуже знаю.Я зі своїми не спілкуюся, при випадковій зустрічі точно поговорили б, думаю теми найшлися б, а можливо і ні) про одного знаю, бо маємо купу спільних знайомих) і з ним раніше переписувалися на загальні теми, він теж одружений,а про інших незнаю, тай не дуже аж і багато мала. а такі фліртики і не памятаю, бо мабуть вже і не пригадаю)

Серйозних хлопців до чоловіка не мала, лиш з одним зустрічалась 5 міс, ми з одного класу, його мама директор школи. Але я рахую, що то було дитинство, нічого серйозного. Доречі недавно його бачила, зустрілись біля магазину, я якраз з малою гуляла, приїзджали в гості до батьків. Поговорили ні про що, як в тебе справи, як в тебе? і більше й не має що говорити.

Підтримую стосунки з колишніми, але вважаю, що це не повинно бути. Інколи навіть хочу припинити нашу дружбу, але це важно для мене.

Дружба лишилась. І нічого в цьому кепського нема.

Краще лишатися друзями ніж ходити і вернути лице при зустрічі, все одно колишні не чужі.

Оці соплі по колишньому нещасливому коханню лише розвалюють теперішню щасливу сім'ю.

Я б не змогла все покинути, та й для чого? якщо гарантії нема, що з часом рутина зруйнує почуття з колишнім коханням.
Спогади завжди будуть - це добре згадувати приємні миті... але якщо подумати - то з чоловіком було ще більше приємних моментів

Життя воно таке...

коли знаходиш "того" чоловіка, всі колишні чогось і не згадуються)))