Розлучення - крайня необхідність чи вихід із ситуації???

в мене в сестри склалась ситуація не з найприємніших, чоловік почав ходити на сторону
в них 2 діток ( зараз їм 5 і 6 рочків)
вона довгий час терпіла зради, брехню, причому він майже ні копійки в дім не приносив, все йшло на інших дівчат
врешті вона наважилась і пішла від нього
зараз вони офіційно розлучились
вона знайшла чоловіка, який любить її та дітей, стосунки в них чудові, + діти теж його обожнюють
в цій ситуації це напевно був єдиний вихід
я бачила як вона намагалсь сімю врятувати і мені дуже жаль що так склалось, діти звичайно дуже хочуть рідного тата і це на них відбилось, але зараз краще всім ..

Міланка, звісно рідний тато то найкраще, але ж є такі ситуації, в яких тількі розлучення може покращити ситуацію. Я б зраду не терпіла взагалі, я вважаю, якщо вже пішов на ліво то ходитиме постійно і дітям від того, що страждає мама краще не буде... та й як так можна, зрадити жінку, яка народила двох діток, це просто не повага або я чогось не розумію в цьому житті... це ж не кіно, а реальне життя!

і я так думаю(
доречі зараз він пішов жити до дівчини в якої теж 2 діток (( ппц (

ну тоді він просто не розумний чоловік, кинути рідних дітей...

Я виросла без сім"ї взагалі..без мами і тата!І більше всього в житті я мріяла про справжню СІМ"Ю!Але...Молю Бога,щоб все налагодилось..А чи стане мого терпіння і далі.І чим винна дитина-бачити випившого батька і маму яка плаче в істериці з благаннями не пити...Поки ще не знаю нічого...але так хочу бути просто щасливою

Я наприклад думаю що неможе бути нормальної сімї де постійно сварки і нерозуміння...іколи кажуть що живуть заради дітей то скажу дітям від того важче разів в 100...Бачити що батьки нещасливі. Пробачити зраду я б не змогла...то занадто для жіночої долі і так ми винсимо забагато від природи щоб ще терпіти те від чоловіка і головне питання заради чого це терпіти???Це просто неповага до себе і своїх дітей....

Взагалі які б відносини у вас не були б треба бути готовою до всього, розвиватися, обовязково працювати, здобувати освіту.....не тормозитися від життя а брати зповна все що воно дає....використовувати всі можливості...Бо пройде 30 років і діти житимуть свої життям а що матимемо ми...яке буде у нас життя?

Погоджуюсь з Юлею...Я от і далі працюю на дому,постійно купую якісь новинки для моєї роботи.Щоб клієнтів зацікавити-втримати.коли малий в садочок піде-маю ідею,що робити!Але чоловік все частіше називає моє заннятя-пилянням нігтів,і що кожен так може!Ой,я вже втомилась постійно жити в напрузі..але і вигнати його,розлучитись,я чомусь не готова ще!От сьогодні йому кажу,давай поживемо окремо-и відпочинеш,подивишся на інших..і я оприділюсь що до чого...Так він сказав,що нікуди не піде,бо в нього дитина!і взагалі йому все підходить!Якийсь ненормальний,він не хоче нормально сісти і домовитись до чогось!

чоловіки не йдуть на компроміси, вони хочуть щоб було так як їм зручно...
Таня від себе додам, те чим ти займаєшся дуже цікава і не легка робота, хай би сам спробував, а потім вже говорив...

Дякую)Я тішусь з того що при тій кількості салонів і перукарень мої клієнти(а люди є й дуже заможні)приходять і далі до мене і підлаштовуются під мій графік.
Деколи замічаю за чоловіком заздрісні нотки...бо він працює в мами,яка платить йому з\п

Таня, вся проблема у твого чоловіка в нереалізованності, а відривати свою дупцю від звичного місця і щось починати робити самому - ой, як важко і некомфортно, тож простіше принижувати жінку, підвищуючи так свою самооцінку. Чоловіки страх не люблять жінок, успішніших за них, виключенням є хіба повні альфонси.

то точно!
І я вже не раз задумувалась над розлученням. але то все так складно і є купа то ж "але"... першим постає питання - що ж робити далі... а тут тупік! І поки вирішую, що ж робити, проходить деякий час, обіда проходить і вже не здається такою серйозною.Пробачаю, і живемо тихо-мирно до наступного разу. Заспокоюю себе тим, що у всіх є конфлікти, не всі про них говорять. знаю лише те, що якби була на україні, то можливо, вже б розвелись. Бо мені треба діяти одразу, в пік, бо дуже швидко відходжу.
А на рахунок зради, то, не стикавшись з нею, важко прогнозувати свої дії. Зрада може бути мимольотною, по-п"янці, якщо знати, що він розкаюється, кохає, то простити можна. якщо ж це повторюється систематично, чи з почуттями - тоді навряд чи...

я теж швидко відходжу від сварок..але зараз розумію що нічого конкретного у нас небуло..тільки битові він нехоче нову кухню а я так от і сваримося...гиии..але потім він згодиться що треба а я з тим що ні і знову сваримося...таке буває

Я зараз хочу сказати..якщо це сварки типу такого то все тут можна вирішити..а от зрада.думаю я б не змогла.пянка чи просто щось там..всеодно....я просто ннезмоглаб жити з ним і спати в ліжку..знаючи про те що він невірний.....А от як кажуть варто йому тільки про це подумати і він те зробить знов і знов...може не відразу а через деякий час...тому така катигорична

Думаю довіряти треба але не на всі 100....треба жити і чекати кращого а готуватися до гіршого..щоб небуло сюрпризів неприємних

голубка тетяна пише:Але чоловік все частіше називає моє заннятя-пилянням нігтів,і що кожен так може!

А ти погоджуйся - кажи "Так, я пиляю нігті і кожен так може". Хай і він спробує напиляти нігтів при нагоді - якщо такий впевнений у собі.
Хімена вірно каже - чоловік заздрить твоєму успіху і тому злостивиться. Чоловіки не прощають успіх жінкам.
Ту є кілька варіантів - або навчися не звертати увагу взагалі на його досікування, сама собі в душі зазнач, що то він від образи на долю на тебе сичить, і стався до нього з жалістю.
Або треба грати в іншу гру "Ти такий фахівець, ой-ай, а я лише пиляю нігті". Тобто ви штучно завищуєте його самооцінку і принижуєте свою оцінку ( з власною самооцінкою при цьому все так само гаразд).
Чоловіки - це малі діти, і нічого з цим не поробиш.
А розводитися щиро не раджу - кожен наступний чоловік буде такий самий, але дитині не рідний батько. Тому шило на мило міняти без толку.
Це я з свого довжелезного життєвого досвіду такий висновок зробила - сумно й мені у шлюбі буває, проте нічого з цим не поробиш.

любі мої,я вам вдячна за мудрі слова!Дійсно ви правду кажите!Потрібно бути мудрішою,хітрішою і всьому цьому мені потрібно вчитись..
А от про зраду- я відношусь так...Якщо б дізналась про те що є постійна інша((бееее жінка,то пішла б на діалог,щоб вияснити,що він собі думає,і нехай собі котится,бо таке приниження і бруд годі пережити і пробачити.А якщо це трапилось,десь колись якось,і є щире каяття,то певно б пробачила...

В мене батько пив майже все життя,і далі продовжує.Але настарались з мамою нас,дітей,аж трьох.І у всіх моїх спогадах про минуле,про дитинство,яке доречі було чудовим все-таки,завжди випливає образ п"яного батька і відчуття,що мама нещаслива.Колись вони розвелись.Але все одно швидко зійшлися назад і так і живуть по цю пору.До чого дожилися?До того,що мама років 5 тому перенесла такий інсульт(спинного мозку),після якого у неї відмовили ноги,повністю.І весь цей час їздить на возику.А їй всього лиш 52 роки.І батько,як хтось писав вище-справжній альфонс-ніде не працює,а живуть за мамину пенсію(інвалідську!).Добре,що з ними ще живе мій брат(теж розведений).Як мені колись мама пожалілась на батька,що він її все життя тільки мучить,то я запитала,чого вона,коли розвелась,не залишила його назавжди,а повернулась до його.То вона мені відповіла,що хотіла,щоб у нас (дітей) був батько.Не хотіла лишати нас батька.Дякую,мамо! А зараз,коли мама відмовляється дати йому гроші на 100 грам,він її так доводить морально.Яке серце тут витримає?А коли вона сказала,мол що ти робитимеш і за що житимеш,якщо я помру,бо йому ще далеко до пенсії,то він сказав,що якщо ми,діти,відмовимось його утримувати,то він подасть на нас,дітей,на аліменти. Я знаю,що судити своїх батьків батьків-це гріх,але як можна не осудити такого батька?Взагалі важко зробити вибір з розлученням,коли йде мова про п"янки.Ніби і надієшся,що все-таки може перестане,думаєш,що це ж хвороба,яку,можливо,треба просто вилікувати...І так все тянеться,тянеться,а роки йдуть і йдуть,непомітно.І в мене були такі ж проблеми.Не розлучалась тільки того,що реально не мала куди дітися,бо і свого житла не було,і в батьків маленька хатка в селі.А самій з дитиною знімати квартиру не було можливості теж.Тому біля чоловіка тримало тільки це.Зараз ніби все наладилось.Тьху-тьху.

Мудрішою можна бути,а от як обхитрити свекруху хитрющу?Яка чи то так несвідомо чи спеціально налаштовує сина прости невістки?А розлучення це й насправді останнє,що можуть зробити двоє,але якщо життя нестерпне і дитя то все бачить і формує в своїй свідомості поведінку в сімї...то краще розлучитись.

Знаєте, я колись перед одруженням, прочитала десь вислів, що не потрвібно навіть допускати думку що розлучення-це вихід з якоїсь ситуації. бо рано чи пізно така ситуація станеться((

Для мене це страшне слово...бо стикалась в сім"ї з ним декілька разів(Тому,в мене трошки фобія,і це погано...Але вважаю,що є випадки,коли це вихід!Бо багато що терпіти не можна-насильство наприклад!

Я вважаю, що в кожній ситуації є свої за і проти. Тому взагальному говорити про це важко

знаєте в нас свекруха,ой і мимра,завжди все робила щоб ми розійшлись...ми ще й живем разом!раз вже пожили окремо,чоловік приїхав забрав....та й сварки часто через ню,а жити окремо немає змоги(

В мене вже з'являються нав"язливі ідеї,що "мама"хоче аби ми розійшлися.іноді думаю,може доставити їй таке задоволення та й хай заспокоється.. Я б на місці чоловіка так дала б їй,що вона пошепки говорила б з невісткою. Чому ті наші мужики дозволяють,щоб хтось накладав хрест на їхнє подружнє життя?

Сварки є, але про розлучення не думаю. Але якщо життя в сімї стає нестерпним, то для дитинки це найгірше, тоді краще розвестися, і батько якщо захоче буде бачити дитину, і дитинка зрозуміє, що батьки щасливі і не буде жити в кошмарі! але як на мене то розлучення це вже крайня точка.

Так крайність. Потрібно добре подумати, перш ніж йти на такий крок. Але якщо б я була не щаслива в своїй сім"ї, то 100% б розлучилась, бо життя одне)

А якби ви повелися в ситуації коли чоловік хоче забрати дитину в жінки??? Чи можна його взагалі чоловіком назвати.... яка бситуація не була, на мою думку не можна забирати дитину в матері!