А вам допомагали після пологів?

2 тижні назад моя подруга народила дитину. Їй 20, йому 24. Зразу після пологів до неї переселилась мама, ніби як тільки відпустку взяла...Потім на черзі на відпустку його мама. Просто вони самі "видать ли" не справляються. Невже так важко вдвох покупати дитину? Це ж так приємно. Чи заколисати донечку прижавши до себе? Чому це мають робити їхні батьки? Дитину нікому до хрестин не показують, бо батьки і бабусі сваритись будуть, і то чуть очі не видирають, якщо хтось хоче підглянути трохи. Навіщо було вагітніти (по словах, то всьо було планово, хоча ще до весілля), якщо ти ще не готова взяти на себе таку відповідальність - бути мамою. Якась така злість мене бере... Може злюсь через те, що я така геройка, роблю все сама. А може просто заздрю їй, через те, що мені ніхто в цей час не допомагав...Незнаю, і не розумію

А як у вас було? Чи допомогали вам рідні і близькі?

Мені допомогали, але не з дитиною, а по домі - їсти приготувати, і все в тому роді. звичайно і з малою сиділи коли мені потрібно було кудись відійти, чи просто відпочити. Але на рахунок купання, то мама каже, що молоді зараз ще краще знають ніж старші.

Я народила в 24 роки і взагалі не знала, що робити з дитиною, але мені крім чоловіка ніхто не допомагав і я сама всього навчилася і знала, що моїй дитині і коли потрібно.

П. С. моя братова народила другу дитину і до неї теж її мама переселилася і свекруха наша там кожного дня, звісно з двома дітьми важче, але старшій вже 8 років, вона самостійна, а менша їсть і спить... не розумію чому біля неї всі сидять і її няньчать братову...
Якщо в мене буде ще одна дитина то я теж постараюся сама її виховувати і доглядати.

От і я про то...мені здається, що як би не було важко, ти всерівно привикнеш і ввійдеш в ритм. Так, я не спорю, допомога це зовсім не погано, і в свій час я б сама від неї не відмовилась. Але не настільки ж. Всерівно ж прийдеться привикати самій по новій. Мама не буде весь час поруч. Рано чи пізно ти залишиться сама. А потім легше не ьуде, аж ніяк

Коли народився малий було важче, він був важкою дитиною(, хоча і помочі не було( а з малою мені ніхто не допомагав, навіть коли прийшла додому і перший раз купати то купала сама без чоловіка і мам, і не потрібна мені та допомога, я мама і сама можу з малими дати раду.
Хоча після того випадку що мала попала в лікарню з судомами, моя мама коли Наточка хворіє завжди допомагає, навіть і на ніч залишалась, тільки тому що мій муж взагалі до дітей не встає.

мені не допомагали але я і так чесно кажучи свою дитину нікому б не довірила ))

перший раз після родів поїхала до своєї мами, порад було багато від неї і сестри. Через місяць, вернулась в тернопіль і робила сама. Коли родила другу дитину все робила сама. І їсти, попрати, прибрати з дітьми. Зараз стало трішки легше, діти пішли в садочок. Всеодно стараюсь робити сама все.

А чому відмовлятися від допомоги, якщо її пропонують щиро? Так, рано, чи пізно залишишся сама і легше не буде, але якщо навіть декілька днів може бути легше, чому не погодитися на допомогу, а самій більше відпочивати, краще харчуватися...бо після пологів треба жінці це все і для влагодження лактації, і для відновлення сил організму.
В мене теж мами допомагали. Домовилися через день після роботи приходити, щоб по дому допомогти (я не могла нічого практично робити) і наніч залишалися, бо як просиналася дитина, вони її передягали, бо чоловік ще не вмів, а я змушена була серед ночі до і після годування пити гарячий чай з молоком. Заколисувати допомагали, бо я не могла також...
Тому я особисто тільки "ЗА" допомогу батьків, гірше, якщо вона потрібна, а її ніхто не пропонує.
А от з другою дитиною, вже не збираюся наніч мамів лишати. В мене чоловік вже досвідчений і в догляді за дитиною, і в господарських справах. Головне, що не відмовляється це робити! Відправлю його у відпуск і, думаю, як би себе не почувала - справимося.

Мені мама допомагала. І я не бачу в цьому нічого поганого. Я б сама ніколи не справилась з двома дітками, це просто не реально. Зараз ми з чоловіком самі, і то дуууже складно.

Ната, так тобі за двома немовлятами явно б одній ніяк не встигнути...

Я ще будучи вагітною була впевнена, що обійдусь без допомоги... навіть навпаки, як тільки уявляла, що мою дитину купатиме, переодягатиме хтось інший, якась ревность підступала... Вважаю, що якщо люди свідомо планують материнство, то повинні розраховувати лише на себе... Так, мами - це добре, але раз в тиждень, не частіше...

Margoshka пише: .. Так, мами - це добре, але раз в тиждень, не частіше...

Я згідна!

Мені мама помагала тільки по господарству і то раз в тиждень-два приїжала, і готувала на декілька днів. А так все самі. Перший раз купали самі-при тому, що ніколи ні чоловік ні я не бачили як це робиться, робили все інтуїтивно. А мамі всі казали, як вона так може - не забрати мене з малим до себе хоча б на пару місяців, На що мама відповідала, що вона сама з трьома справлялася і нічого, а то тільки одна дитина, і що чоловік мусить теж привикати, що в нього є дитина і треба вночі вставати. Хоча знаю, що якби була ближче, то б частіше приїжала, а так 100 км, кожного дня не поїздиш.

А свекруха як приїжала, то тільки до дитини, годинку посидить з ним, а я ще мусила її нагодувати...

Мені допомагала свекруха, їсти варила, за покупками ходила, що і до народження дитини робила і зараз робить. З дитиною старалась самі справлятись (купати, передівати, годувати), але деколи бабуся і дідусь ходили з дитиною гуляти, носили на руках, ну живемо в одній хаті, не могла я її їм не давати. хоч страшно не люблю коли мені лізуть "під руки"( забирали з рук дитину, коли вона так плакала, що аж заходилась), бо вони краще знають як заспокоїти чи коли лізуть без потреби зі свої ми порадами. Якби жили окремо, старалася б справитись сама.

Я після народження малого жила біля своїх батьків...7 місяців..Чоловік працював в іншому місті...на роботі ночував деколи...приходив пізно...і мені було страшно...а коли що в нас там нікого не було...а йому не дозвонишся...Моя мама звичайно допомагала...але не з дитиною а їсти готувала...прала одяг....Вона сама боялася до малого підходити більше за мене...та і я сама розуміла що йому треба і коли годувати і памперси міняти...Якось вибору не було...всежтаки треба було комусь відповідальність брати на себе...і це зробила я...Бо я ж не мамі його народила а собі

Мені тільки чоловік допомагав...І це ще нічого,що малий новонароджений,в мене ще й бабулька вся поламана була,то ще й за нею гледіли!Було важко,але добре що ніхто не пхався!
Коли малому виповнилось 4 міс,то бабулька почала гуляти з ним.І до сих пір помагає мені хоч з малим побавитись)

Мені допомагали і зараз допомагають, ну звичайно це не означає, що я собі віддихаю, а мені бавлять дітей. Я сама їх купаю, доглядаю, годую, колишу, але якщо мама в дома (ми поки що живемо з батьками), то помагає. А чоловік зараз просто не має змоги допомогти, оскільки на роботі зранку до ночі, я завжди говорю, що маю чоловіка лише один день на тиждень-в неділю.

Yulya123 пише:Бо я ж не мамі його народила а собі

Ото правильно сказано...бо неколи складається враження, що у багатьох так і є

О для мене дуже актуальна тема!!!
Мені практично не допомагали, бо я цього категорично не хотіла....а не хотіла тому, що допомога мала бути від свекрухи. Можливо,якби моя мама жила поруч, то від іі допомоги я б так не відмовлялася. Але ще відмовлялася від допомоги свекрухи, тому, що вона хотіла бавити МОЮ дитину, а я мала прати, варити, прибирати і все інше.Тоже мені допомога, з дитиною я і сама могла справитися.....
Пцсля першого спільного купання, на яке без запрошення збіглися всі кому не лінь, я заявила, що від завтра ми з чоловіком купаємо самі. А через деякий час я і сама прекрасно з цим справлялася.Прибирала, коли мала час і натхнення:) Готувала таку іжу , біля якоі особливо не треба паритися ( пасту, запечу цілу полядвицю , чи рибу в фольгу і на 30 хв в духовку,картоплю в мундирах , щоб не чистити і т.д і т.п ) і можна було встигнути поки мала дрімає....Чоловік не ночував зі мною в дитячій жодноі ночі від народження і до тепер. Де тільки можу беру дитину з собою. Бувають рідкі випадки , що залишаю на пару годин дитину з свекрухою , але іх на пальцях можна порахувати. Терпіти не можу, як мене повчають, що і як я маю робити, тому завжди кажу , що допомоги наразі не потребую, дякую і допобачення, буде треба покличу...:) і не кличу:)
Згідна з дописами, про те , що дитину народила для себе і чоловіка (але свекруха до тепер думає, що для того , щоб іі зробити бабцею номер 1 в світі).

Але ні в якому разі не вважаю, що тільки так правильно! Якщо з свекрухою нормальні відносини, чи допомагає рідна мама, то думаю абсолютно правильно приймати таку допомогу.

А ще як згадаю, пологовий, коли мій лікар сказав чоловіку, що мені після кр не брати малу на руки, бо 4.600 , то важко , при тому що я як тільки встала на ноги вже піднімала свою дівчинку, яку я так довго чекала......і чоловік не мав змоги один день приіхати і прислав свою маму.....то було пекло!!!!!! кому потрібна така допомога від якоі одні нерви????):)

Margoshka, підтримую! мама-раз в тиждень, свекруха -раз в місяць...або в рік....або в два):)

ха-ха, точно!!!
в нас перше купання було подібним, тільки ще плюс крики свекрухи, що те-се не так і вереск малої.
і на рахунок мами ти права, пам"ятаю, як моя приїхала на 3 тижні,коли малій було майже 4міс, то так добре було і незвично, що хтось допомагає....

А я ще так думаю, мама і свекруха - зовсім різні речі. Не думаю, що хтось би відмовився від допомоги мами, якби була така можливість. а от від свекрухи....рідко

Ly... пише:

Yulya123 пише:Бо я ж не мамі його народила а собі

Ото правильно сказано...бо неколи складається враження, що у багатьох так і є

Так і справді в мене багато таких знайомих...що мама за них все робить і ще й намагається гроші додому крім пенсії заробити...Я думаю, що всьому є межа...

Natie пише:А я ще так думаю, мама і свекруха - зовсім різні речі. Не думаю, що хтось би відмовився від допомоги мами, якби була така можливість. а от від свекрухи....рідко

Моїй свекрусі взагалі на дитину пофіг...ні разу за 2 неділі коли ми їздили в Трускавець на реабілітацію не подзвонила....хоч знала що я там сама і мені дуже важко...
А допомоги від неї то взагалі недочекаєшся....Як починаю малого годувати...каже:нащо ти його запихаєш...нехоче хай не їсть...Бляха а потім нагодує йогояблуком...або печивом...Типу...він же просить...капець..То після такої допомоги взагалі дитина їсти небуде...
Я вважаю не допомогаєш то хочаб не заважай...бо таке я і сама зроблю...
Зараз ми живемо самі і то такий кайф...Мені дуже важко, бородичі всі і моїі його за 400км...але краще заморюватися від роботи по дому ніж відсварок...ми тут спокійні і дуже щасливі

В мене мама моя далеко і приїжджає раз на півроку.То максимум що я даю-погуляти пару годин,і деколи погодувати,якщо я десь відлучилась.А свекруха живе поруч,але приїжджають раз на два тижні ПАСМАТРЄТЬ наИГАРЁШУ(дослівно)на півгодини і все!І нехай взагалі не приїжджає!Бо одні нерви!
Знаєте,в мене є багато знайомих,які дивуются,що всю з малюком.Довго діставали як ми бідні на море поїхали,ми ж з дитиною не відпочили!!!І вони дійсно лишають малюків з 3-ох місяців і їздять по морям і відпочивають по 2 тижні!Від ДИТИНИ!Жах!