Відносини з свекрухами

дівчатонька,пропоную тут ділитись усім наболілим стосовно наших свекрух,адже невістка-чужа кістка!сама я невістка)))тому гайда до спілкування

Наболіла тема. Моя свекрушенька не тільки мене не сприймає,а й навіть моїх дітей. І це при тому,що у нас з чоловіком все нормально між собою,я його не гризу... Здається,радій за сина... Чи їй завідно?

Ми як заїхали стосунки кращі стали, бачимося тепер 2-3 рази на рік і такі рідні. Я їй вдячна за допомогу, бо вона нам реально допомагає і фінансово і продуктами і малому все купує. Було в нас багато поганого і не приємного, але все забувається...

Добре,Наташ,якщо вона у вас хоч трохи людина і не згадує вам це добро. А моя за 12 років дала нам стільки,що я можу майже все пригадати і записати на 1 сторінці листка з зошита. І то вона нам доказує,що вони наші покровителі,що ми їм должні. Навіть на відстані вони не давали нам спокою. Їх мабуть хвилювало те,що ми в них нічого не просимо,а справляємось самі. Замість того,щоб радіти за нас,вони вставляють палки в колеса. Всю злость зганяє на моїй Саші,принижує її,подавляє її як особистість. А до внуків другого сина зовсім не таке відношення(вони менші). І вона це так відкрито показує,що моя Саша ревнує і ображається на її.

Так в усіх, до дітей і сім'і молодшого сина у свекрухи теж інше відношення. Коли ми разом жили то було обідно, там вона внуків няньчить сутками а з моїм малим мало сиділа... мабуть він важка дитина для неї... Але я гордо можу сказати, що свого сина сама виховую і виросте він таким як ми його самі виховаємо. Погано чи добре, зате без допомоги... вона любить малого, але якось по своєму. Я вже не ображаюся, ми рідко бачимося.

Я б на твоєму місці просто дітей до не ї не пускала б... все. Кожен має відповідати за свої вчинки.. А Саша підросте вона відповість своїй "бабусі" тим самим... може тоді вона зрозуміє, що зробила помилку.

А я так і роблю. І я горжуся тим,що сама взмозі виховати своїх дітей. І це моя зброя проти свекрухи в майбутньому!

Приїхав мій чоловік від батьків, один день в гостях каже добре, все більше не реально... В Тернопіль якщо повертатися то тільки в своє житло!!! Разом жити ні ні!!!
Але все одно свекрусі нашій пам'ятник при життю поставити нада, скільки вона помагає нам та й іншому сину. Ось цього разу знову малому накупила одягу гривень на 500... на зиму нам лишилося тільки взуття купити, а то все вона купила ще й гроші дає і всяку смакоту. Не можу на неї ображатися, хоча скільки поганого було сказано в мою сторону...

Ксюша...твоя подібна на мою(
вічна мова-та ви без мене нічого не варті,та якби не я...та якби та якби..((
гррр...не можливо жити з нею,мене то все так гнітить,ще й чоловік ну мямля!і чого його любити...дістало мене те все(

Та он подивлюсь на свекруху деколи,коли в неї в мозгах порядок,то вона ж нормальна людина,толкові речі говорить,хазяйновита,навіть деколи шкода її стає,що отримала в спадок такий незносний характер. Їй же ж несолодко з ним живеться,її знає все село,хто вона і яка вона. Але коли заходить з...,то втікай з хати. А як я втічу з маленькою дитинкою? Та й куди? І такі ситуації перекреслюють все позитивне,що в ній є. Аж до справжньої ненависті.

Ксюша..йой,про мою тоже все село говорить)що чоловік і син в неї під каблуком...
вона всіх хоче наймитами зробити,щоб всі щось робили а вона лежала...як йде на город а я в хаті з малою,то в неї дим з вух йде,така зла,і тільки думає до чого причепитись,щоб накричати,принизити

у мене неймовірно чудова свекруха( тактична, вихована , дружелюбна, розуміюча)!!! у неї багато плюсів! а найбільший то той що живемо ми окремо!!

Одна з моїх колег теж має пречудову свекруху. Ми деколи говоримо про це,обговорюємо наші ситуації,то вона дивується з моїх ситуацій,а я з її,настільки все протилежно.

декому везе просто...
а є пари які і розійтись можуть через ту...ем,свекруху

Які у нас різні свекрухи!?!?!? Моя не хотіла мене за невістку, скільки ми пережили до весілля і після - жах. На людях добра, а моєму чоловікові постійно "капала" на мене. А свекор - завжди думає що всі його мають слухатися, а я така погана невістка роблю по своєму!!! Ми з чоловіком ще трішки і не розвелися, його постійно налаштовували проти мене - він атаку відбивав, але злість на мені зривав. Це ми тільки до них в гості їздили, а жили в моїх батьків. Але ми вирішили берегти сім'ю, а свекор 9 місяців на рік на заробітках - жити стало легше, набагато. Тепер за 5 років сімейного життя, я стало "золотою невісткою", кращою ніж рідна дочка.
А дочка все життя була коло батьків і з чоловіком таки розвелася, а тепер живе собі в задоволення, що свекруха постійно плаче і жаліється на неї. Ось така ідилія!!! Сподіваюся мені хватить розуму не пхатися в життя своїх дітей!

таки так...їм щось бракує,може вони так ревнують...думають що невістка всю любов собі забере,ен знаю

В мене свекруха добра( а стала ще добріша коли тепер окремо живемо) і допомагає фінансово і порадою, і шампанського з нею випити можна чи мартіні(вона все має щось добреньке на заначці) і з дитиною допопмагає, і до нас дуже добре ставиться, мене навіть захищає перед чоловіком за мною горою! але і в неї є свої "але". Особливо коли жили разом то важкувато моментами було, але я її характер і всі  мінуси знаю, тому страюся якось обходити, щоб жити в мирі! а коли до неї по-доброму, то вона тобі світ готова прихилити... Тому іноді і мовчу і закриваю на деякі ситуації очі, бо вважаю нехай буде гречка, аби не суперечка, можливо це і тому що я не дуже конфліктна людина...

Для мене свекруха нормальна,бо я з нею не живу і бачу дуже рідко,хоча живе не дуже то й далеко,65 км. від Тернополя.До внуків за 4 роки приїжджала кілька раз,обідно,але нічого не поробиш.((

В мене така ж ситуація як і у Ірочки. Свекруху бачу дуже рідко, декілька разів на рік, хоча живе 50км від Тернополя, 3,5 років була в мене 4 рази, до мене дзвонить тільки на ДН, або якесь свято. Як приїжджаю до неї то ставиться до мене добре, до роботи гне заставляє. Але дітей дочки більше любить ніж моїх.

Ми також живемо окремо від свекрухи. Точніше, з моєю мамою. Живемо на відстані 30 хв. їзди на машині. У них є машина, живуть у селі. Бачимось дуже рідко і то свекруха умудряється втручатися у нашу сім"ю і пхати палки в колеса. Те чим вони допомагають, я взагалі не вважаю за допомогу. Фінансово не допомагають взагалі, а с/г продукцію можна перерахувати на пальцях за 3 роки. Мені воно взагалі не потрібно, бо мама везе щотижня від своїх батьків. Де ми їздимо часто допомагаємо і взагалі все робимо. Хоча чоловік мій також не їздить, майже, до нас у село.  Він їздить до своїх (не часто), а я - до своїх. Свекор у нас підприємець, мають, відповідно, значно більші достатки ніж у нас, але нічим не допомагають. Хоча їх родичі розповідають, що вони нам усе, а ми такі погані не їдемо до них, нічого не робимо. Я вже і не хочу від них ніякої допомоги. Достали вже. Навіть як подарунки малому купують, то хоч і дорогі але не потрібні виходять. То ж, здається, запитайте що треба чи дайте грошима, або разом щось вибрати. Я ж краще знаю що потрібно моїй дитині. Свекруха у мене дуже СЕРДИТА. Я, навіть, не знаю як таку людину назвати. Її характер також все село знає. Ніхто з їх родичів з ними, майже, не спілкується у свекрухи один брат і того я ще не бачила ніколи за 3 роки подружнього життя. Чоловік, мабуть, також його лише в дитинстві бачив. Не знаю, ми взагалі на тему чоловікових родичів ніколи не спілкуємось. Він нічого не хоче мені розповідати. Мабуть, немає про кого говорити. У мене з моїми родичами все нормально, тому мене це бісить. Чоловік  не поважає мою маму, хоча вона нам дуже багато допомагає і матеріально, і морально,  і з малим завжди я можу на неї покластися. А на свекруху, мабуть, ніколи і не залишу. Свекор, здавалося мені, був нормальний (ми до одруження працювали разом на роботі я, і  мої майбутній чоловік і свекор) але тепер вже бачу, що і він став як свекруха. мабуть, має вплив та людина з якою живеш.  Дуже образливо за це все. Хочу щоб чоловік зробив висновки і побачив що мої рідні до нас краще ставляться ніж його. І щоб якось став цінувати це все. Ось так і живемо...

Аміна, мені здається у вашому випадку краще жити окремо від ваших і його батьків, тримати дистанцію))) Заставити любити чи поважати не можливо, то само має прийти... думаю ваш чоловік бачить як ваші батьки вам допомагають і десь в середині йому боляче, бо його не такі, тому він і сердиться... на рахунок родичів, то якщо не хоче говорити то і не чіпайте цю тему. тепер у вас своя сім'я, друзі і знайомі...))

Аміна,саме головне щоб чоловік був на вашій стороні, щоб ви з синочком у нього були на першому місці, а вже потім всі інші.

Чоловік в більшості на моїй стороні, але тільки поїде до своєї матусі, то одразу його думки міняються. Вона дуже на них впливає. У чоловіка навіть голос інший, як він із свекрухою розмовляє. А стосовно жити окремо, то поки не маємо іншого вибору. Хоча я б не сказала, що нам зараз погано живеться. З нами живе тільки моя мама, цілий день вона на роботі, а приходить до дому ввечері. Чоловік якщо на роботі, то буває 3 дні на тиждень дома. Тому я не бачу чому йому може бути погано як він каже в "примаках". Він в більшості і не бачить як ми з малим живемо. А якщо будемо жити окремо, нічого не зміниться, особисто для мене, лише те, що більше буду сама.

Ми хоча й окремо живемо від самого початку та стосунки зі свекрухою ніколи не були особливо теплими...Я думаю,що тут не варто дивуватись-просто ми для них чужі ,а ваш чоловік-це її дитина.

Я вам так скажу, якщо вас свекруха з першого дня не полюбила то і не сподівайтеся, скільки б дітей ви не народили її сину все одно вона вас любити не буде!!!

Кавуся,щодня в цьому переконуюсь! Зате якщо полюбила з першого дня,то вже і любитиме,навіть якщо ви і ноги витиратимете об її (( Кавуся,я як ніхто тебе розумію. В нас ніби одна доля)) Ми з тобою переживаємо одні і ті ж ситуації,і помилки скоріше за все робимо однакові, і робимо одні і ті ж висновки) Ну цими словами ти попала прямо в ТОЧКУ.