Батьківська байдужість... чи так має бути?

Ми говоримо лише про наших дітей при цьому забуваємо, що вони все беруть від нас...
Вже багато раз стикаюся з байдужістю чи не інтересом мам до своїх діток...

Чому так? Чи зараз дійсно всі виховують дітей по японській системі - до 5ти років нічого не забороняти (як на мене - значить нічого не вчити, не виховувати...)

Що скажете?

Живий приклад. Сьогодні граємося на дитячому майданчику, приходить дівчинка (4р.) і починає бігати за моїм малим, при цьому пищить від захвату, смикає за руку і штовхає його... знайшла собі рівного. Я зробила їй зауваження, що так не можна він менший. Вона знайшла собі іншого хлопчика той її аж злякався... потім почала хапати таку як Ярослав дівчинку, їй знову зробили зауваження щоб не чіпала... і так вона бігала, сварилася на всі щось вказувала, я зрозуміла що інші батьки вже її знають і діток не пускають до неї. Старші дітки сказали, що не хочуть з нею гратися...
Її мама весь час сиділа роздивлялася свої обновки не сказавши дитині зауваження. не захистивши її... коли зробила свої справи, мовчки взяла за руку і пішла додому. Я чула, що дівчинка жалілась їй, а та йшла мовчки...

Це правильно?

Думаю,що деякі батьки не вважають за потрібне прислухатися до потреб своїх дітей і пояснювати дитині що можна а що ні.З дитиною треба розмовляти як з дорослим тоді і вона буде так поводитись.Можливо та дівчинка і не знає як правильно з дітками гратись?

Дійсно, як та дівчинка має поводитись, коли в неї така мама. ВИни дитини, тут не має, вона ж навіть не розуміє що так не можна, бо їй не має кому пояснити.

Ната тут батьки більше зайняті собою ніж дітьми...

сумно...
я теж бачила подібне...тобто хлопчика обіжали її,а вона по телефону говорила...він пішов до неї жалітися а вона його ще й вдарила,бо він міщав по телефону говорити певне... 

Я вважаю, що з дитиною треба постійно спілкуватися, пояснювати навітьті речі, яких вони не розуміють, але якщо відповісти на всі чому так? де? що це? як це? і таке інше,то з часом дитина зрозуміє що від неї вимагають і намагаються ій пояснити, ане робити це постійними криками( хоча без них і необходиться, але стратися кричати якомога рідше), то дитина зрозуміє. Треба говорити як з дорослою. Ну це чисто моя думка)

А байдужістю чи вседозволеністю думаю далеко не заїдеш.

Це такий тип людей, що на перший план ставлять себе. Гарно виглядати, вчасно поїсти і т.д. народили дитину для галочки, бо так треба, інакше що то за сімя. Дитина виросте і так, а вона на висоті, така ухожена, худенька, вся із себя. І нерви спокійні. Звичайна на дитину це вплине в майбутньому, їй не вистачатиме того, чого їй не дали в дитинстві, вона не знатиме що таке ні і т.д.
Хоча з ін сторони, коли ти постійно говориш дитині не чіпай, не рухай....... дитина мже вирости закомплексованою і невпевненою в собі, у своїх вчинках. А це може значно вплинути на її подальше життя