Діти дощу!!!

Не так сталося як гадалося і те що ми маємо на цей час букет то мяко сказано...Описувати все не буду що і до чого і через що ми пройшли і ще не раз пройдемо...скажу лише одне всі всі дітки на цій землі- янголятка які потребують нашої любові і підтримки...Звичайно наш діагноз вас шокує.....бо ДЦП це дуже страшно....але я оптимістично кажу що у нас все буде добре....може й не одразу може й не досить...але ми в те віримо і до цього впевнено йдемо...
Тому дівчатка не бійтеся ділитися своїми проблемами і показувати свого малюка людям якщо ви думаєте що він не такий як усі...Вони-наші янголятка нас надихають і живлять своїми помішками, підіймають настрій своїм дзвінким сміхом і радують нас своїми хай навіть не значними досягненями...
Любіть їх попри все і всіх...і нехай вам Бог допомагає

... і я вірю що у вас все буде добре, Дєнька класний пацан!!! Якщо Бозя дає нам діток то ми маємо йому дякувати за це, а не питати чому вони такі...ми маємо любити їх якими вони є!!!

Не знаю чи це в тему, але все ж таки напишу. В одного мого знайомого народився син на св.Андрія. Хлопчик народився з вадами: кінцівки рук та ніг лише до ліктя та колін. Вони від дитини відмовилися в роддомі. Бо бо татко хлопчика сказав, щоб мама зробила вибір або він, або дитина. Мені сестра як це розказала, я думала що мені серце розірвиться. А ще в середині січня про це написали в газеті тернопільській. В мене чомусь такий був струс через це, що я в серйоз задумалася над всиновленням цього хлопчика. Мене навіть моя мама підтримала. Але нажаль мій чоловік виявився більш черствішим до цієї ситуації. І він не поділяє зі мною мого бажання. Я чудово роумію наскільки це буде важко з такою дитиною. Можна сказати, що прийдеться бути нянькою на все життя.
Що ви про це скажите. Може в мене це тимчасовий порив, а коли б ця дитина була зі мною я б не витримала. Уже півтора місяця ходжу сама не своя із за цієї дитини. Не знаю чи наполягати на чоловіка забрати хлопчика чи все ж таки дати собі спокій.
Буду рада почути будь-яку пораду. Бо не знаю чи це я занадто емоційно зреагувала на цю ситуацію чи мені дійсно хочеться все життя піклуватися про таку дитину.

Усиновлення взагалі дуже серйозний крок, та ще й у вашому випадку хворої дитини....це не просто догляд за нею а ще треба щоби хтось постійно сидів вдома, доглядав його і витрачав власні кошти на його лікування і виховання....а їх треба дуже багато...повірьте...говорю з власного досвіду.....У мене в Дені дцп....малий не ходить..але повзає і то для нас таке досягнення що я словами вам і передати не можу.....ми цьому радіємо...але не можу сказати що не бачу як розвиваються здорові діти і різницю я бачу.
Що я хотіла цим сказати, звичайно треба усиновлювати і скажу сама цього хочу разом з чоловіком....але цього мають хотіти двоє...ви і ваш чоловік а не ваша мама...

kukusya пише:Не знаю чи це в тему, але все ж таки напишу. В одного мого знайомого народився син на св.Андрія. Хлопчик народився з вадами: кінцівки рук та ніг лише до ліктя та колін. Вони від дитини відмовилися в роддомі. Бо бо татко хлопчика сказав, щоб мама зробила вибір або він, або дитина. Мені сестра як це розказала, я думала що мені серце розірвиться. А ще в середині січня про це написали в газеті тернопільській. В мене чомусь такий був струс через це, що я в серйоз задумалася над всиновленням цього хлопчика. Мене навіть моя мама підтримала. Але нажаль мій чоловік виявився більш черствішим до цієї ситуації. І він не поділяє зі мною мого бажання. Я чудово роумію наскільки це буде важко з такою дитиною. Можна сказати, що прийдеться бути нянькою на все життя.
Що ви про це скажите. Може в мене це тимчасовий порив, а коли б ця дитина була зі мною я б не витримала. Уже півтора місяця ходжу сама не своя із за цієї дитини. Не знаю чи наполягати на чоловіка забрати хлопчика чи все ж таки дати собі спокій.
Буду рада почути будь-яку пораду. Бо не знаю чи це я занадто емоційно зреагувала на цю ситуацію чи мені дійсно хочеться все життя піклуватися про таку дитину.

Читала про це в газеті, в мене в самої волосся було дибом, шкода дитини, вона ж не винна що така народилася. Всиновлення це добре, але маючи на руках маленьку дитину не думаю, що всиновлення цього хлопчика це правильне рішення. Йому можна допомогти по іншому, відіслати одяг, іграшки, дитяче харчування, чи навіть гроші, я читала, що хочуть зібрати гроші на протези для нього. Але ти молодець, таких як ти мало, не думаю що є сім'я яка б на таке наважилася!!!

Що я хотіла цим сказати, звичайно треба усиновлювати і скажу сама цього хочу разом з чоловіком....але цього мають хотіти двоє...ви і ваш чоловік а не ваша мама...

Взагалі то я мамі сказала, що мені б дуже хотілося забрати цю дитинку. А вони мене лише підтримала. А щодо мого чоловіка то він боїться брати на себе відповідальність за цю дитинку. Він мені постійно говорить, що якби це був наш синочок то він би ніколи від нього не відмовився, а так... то він категорично проти.

я і до дитини була соплива, а зараз то взагалі. Ну не можу я про таке читати. В мене чуть що, одразу плачу. І потім важко заспокоююсь :(

Yulya123 пише:Не так сталося як гадалося і те що ми маємо на цей час букет то мяко сказано...Описувати все не буду що і до чого і через що ми пройшли і ще не раз пройдемо...скажу лише одне всі всі дітки на цій землі- янголятка які потребують нашої любові і підтримки...Звичайно наш діагноз вас шокує.....бо ДЦП це дуже страшно....але я оптимістично кажу що у нас все буде добре....може й не одразу може й не досить...але ми в те віримо і до цього впевнено йдемо...
Тому дівчатка не бійтеся ділитися своїми проблемами і показувати свого малюка людям якщо ви думаєте що він не такий як усі...Вони-наші янголятка нас надихають і живлять своїми помішками, підіймають настрій своїм дзвінким сміхом і радують нас своїми хай навіть не значними досягненями...
Любіть їх попри все і всіх...і нехай вам Бог допомагає

якщо не секрет,я розумію, то болюче питання. Але як таке трапилось?

Yulya123 , сили вам і терпіння!!! Все, неодмінно, буде добре! Маю двоюрідну сестричку, в неї також діагноз ДЦП, коли вона була маленькою її мама постійно десь її возила і займалася дитиною. Зараз сестрі 30 років, вона має дві освіти і хорошу роботу. Я вірю що все у вас буде добре!!!

Мені все не виходить з голови та історія з хлопчиком. Найшла статтю в "20 хвилин".
Питання, а мама, що жодного разу не була на узі????
Зазвичай я проти аборту, але якщо вони планували кинути дитину на призволяще в нашій (!!!) країні, то напевно краще б таки аборт.
Або вони були віруючими ( в моєму розумінні в цьому випадку просто егоїстами), і побоявшись пекла обрекли своє маля на муки...
Прочитала, про людей, які живуть з такими вадами, деякі з них добились значних успіхів. Але то все закордоном...

mad_housewife пише:Мені все не виходить з голови та історія з хлопчиком. Найшла статтю в "20 хвилин".
Питання, а мама, що жодного разу не була на узі????
Зазвичай я проти аборту, але якщо вони планували кинути дитину на призволяще в нашій (!!!) країні, то напевно краще б таки аборт.
Або вони були віруючими ( в моєму розумінні в цьому випадку просто егоїстами), і побоявшись пекла обрекли своє маля на муки...
Прочитала, про людей, які живуть з такими вадами, деякі з них добились значних успіхів. Але то все закордоном...

Вона на обліку стояла в районі. А там такі нехлюї працюють, що не хочеться навіть про це говорити. А те, що дитина з вадами вони дізналися майже перед родами коли вона прийшла на УЗД в Тернополі (бо родити в районній лікарні не хотіла).

родити не хтіла, напевно і обстежитись також...
яка доля зараз того маляти?

mad_housewife пише:родити не хтіла, напевно і обстежитись також...
яка доля зараз того маляти?

Ця дитинка в них була бажаною. Але тато виявився отанньою сволотою. Йому вже 30 років, а їй лише 18. Це така егоїстична людина по житті і все, що не відповідає стандарту - він цього позбувається (нажаль я цю людину досить не погано знаю!) І чекати від нього саме такого поступку можна було.

Yulya123 бажаю вам сил і терпіння. У вас усе буде добре. Взагалі мені здається що такі дітки набагато щиріші за звичайних. У них дуже добре й чуйне серце.

Мамуся, ще така молоденька...
Надіюсь їй вистачить розуму забрати дитинку назад, і чоловіка послати куди подальше.
Боюсь, якщо залише дитину, то ніколи не буде мати спокою.

Буду молитись, щоб так і було. І щоб Бозя послав їй людей які підтримають її.

mad_housewife пише:Мамуся, ще така молоденька...
Надіюсь їй вистачить розуму забрати дитинку назад, і чоловіка послати куди подальше.
Боюсь, якщо залише дитину, то ніколи не буде мати спокою.

Буду молитись, щоб так і було. І щоб Бозя послав їй людей які підтримають її.

Мені б теж хотілося, щоб вона забрала своє малятко. Повірте, що вона дуже вагалася чи залишати його. Але нажаль чомусь вона обрала чоловіка, а не маля. Мене ця історія так зачепила, що переживаю ніби за свою дитину. Так тій дитині бажаю всього найкращого. Шкода, що мій чоловік не поділяє мої благих намірів щодо цього дитинчатки(((((((((

Треба бути дуже мужньою і сильною людиною, щоб наважитися взяти таку дитинку (всиновити). Я би не змогла, але підтримати, чимось допомогти була би рада! І ще - як вона вибрала чоловіка? Якщо він наполіг лишити дитину, то першого кого треба було кидати, то це його! Краще самій бути ніж з людиною на яку не можна розраховувати в найтяжчі моменти свого життя!!!

kukusya, знаєш що найгіше, що напевно в нашій країні ніхто не наважиться усиновити його. Надіюсь, що в "Малятці" будуть няні до нього нормально відноситись.
Я чомусь сама також не можу найти собі спокою...
Жінки дуже часто дурні такі, в плані чоловіка.
Хочу сказати ось що, вона ще просто мала і дурна. І що вона буде робити, як її чоловік піде від неї?
А ще, якби там не було, нормальнеа мати б не сумнівалась кого обрати.
Я ось вичитала, що в харкові є інститут, який займається протезуванням, і маля могло б ходити нормально...
Цікаво як мама зараз...

ось доречі [Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання], він колись приїздив в Тернопіль.
В фізичному плані йому пощастило ще менше, бо він без рук і ніг.
Але він щасливець, бо батьки від нього не відмовились...

Коли я народжувала мені було так боляче, але лікарка казала "не думай про себе, думай про дитину" і мені відразу ставало легше, бо я знала заради чого все це...

Якби всі думали про дітей і про їхнє майбутнє, а не про свою вибачте **пу...дитина не винна, що така народилася, чому вона має страждати... бо батьки тюхтії...втікають від проблем і ховаються від життя!!! Але від совісті не втечеш!!!

як дізнатись долю того малюка?
і що ми можемо для нього зробити?

mad_housewife пише:як дізнатись долю того малюка?
і що ми можемо для нього зробити?

Постараюся дівчата сьогодні ввечері про долю хлопчика написати. Але останній раз коли я ним цікавилася то його мали забирати в дитбудинок.

kukusya чекатиму з нетерпінням.
А в мами є хтось близький на кого можна покластись?

Та в неї є мама яка хотіла всиновити хлопчика, але оскільки вони багатодітна сім"я і їх умови цьому не позволяють то їй відмовили.

почитала - і серце розривається!!! Хоч би до тієї мами дійшло, що так неможна!!!!!!!!!!!!! Це ж її кровиночка...