Скажи "Мама!" - вчимо дитину говорити

Перші місяці і роки життя дитини повні досягнень. Ваш малюк почав тримати голівку, сів, пішов, освоїв горщик і, нарешті, - заговорив! Перше слово дитини... Але за ним підуть друге, третє, десяте ... І от ви вже починаєте тривожно прислухатися і ворожити, а чи не забагато звуків він ковтає? А не запізно почав говорити? А чи нормально, що ніхто, крім рідних, дитину поки що не розуміє? А...

Кожна дитина індивідуальна, і в кожної свій темп розвитку, тому хтось починає говорити раніше, хтось пізніше. З випадково почутої розмови тата і сина на вулиці. Папа зітхнув і сказав: "Ах, який то був щасливий час, коли ти лежав у ліжечку і мовчав! І як я цього не розумів?!" :)). Так що, не хвилюйтеся, рано чи пізно все одно ваша дитина заговорить:). Тим не менш, звичайно, є якісь середньостатистичні викладки, на які можна орієнтуватися, але, мабуть, не більше того. Отже, що і в якому віці повинна вміти говорити дитина?

У три місяці ваш малюк починає вимовляти окремі голосні звуки, до яких трохи пізніше приєднається і звук "м". Він тягне їх, ніби співає, всіляко варіюючи інтонацію. До шести місяців зі звуків народжуються склади: ма, ба, та... А десь до року дитина вже вимовляє перші слова: мама, баба, тато. До того ж вона старанно і дуже голосно копіює почуті звуки і інтонації.

На другому році життя малюк вже знає деякі імена і назви предметів. Його активний словниковий запас складається приблизно з 50-70 слів - в основному, іменників. До двох років це число зросте до 200-400 слів. Він вже починає складати прості речення: "Мама, гуляти!", "Баба, дай, дай!" Ще не вміючи відмінювати дієслова, маля часто буде вживати їх у невизначеній формі. Так само, не розуміючи сенсу займеннику "я", якийсь час про себе дитина говоритиме в третій особі, називаючи себе по імені: "Папа, пити Саші!" Мова карапуза в цьому віці активно доповнюється жестами і звуками, не знаючи назви потрібного предмета, він просто тикає в нього пальчиком.

Трирічна дитина вже може побудувати складне речення. "Я люблю Рекса, тому що він великий і гарний." Малюк зумів більш-менш розібратися з основними правилами вживання часів, прийменників, закінчень. Навчився позначати самого себе словом "я". Освоїв практично всі звуки, може тільки за винятком таких "непідвладних" як "р", "ц", "щ" - їхня черга прийде років до чотирьох. Дитина вже набагато менше ковтає звуки, хоча незнайомі довгі слова все ще викликають у неї великі труднощі у вимові. Лексичний запас слів такої "великої" людинки дорівнює приблизно одній тисячі слів.

До цього часу, на думку фахівців, закінчується активний період навчання мові. У подальшому отримані раніше навички і знання лише обростають додатковою інформацією, відбувається їх шліфування та обробка. Тобто, наприклад, на рік ваш малюк вперше вимовив "мама", незабаром зрозумів, що це слово належить вам і вже впевнено почав кликати вас саме так. До двох років він вже знав, що ви - мама Олена, а це - тато Коля, а ще є баба і дід. Він міг покликати кожного з вас і попросити їсти, спати, грати, зводити в туалет, гуляти тощо. У три роки будь-якому охочому він міг би повідомити, що "це - мама Олена, а це баба - мама мами" і розповісти, як мама любить бабу, а баба - маму, і які вони всі "хольосі" і як всі разом люблять маленького Сашу. А в чотири, використовуючи все, вивчене раніше, малюк може без припинки базікати про те, як звуть кожного з членів сім'ї, як вони всі виглядають, де живуть, що люблять робити, що подарували Саші і т.п.

Висновок з цього випливає один - всі основні мовні навички необхідно постаратися прищепити дитині до чотирьох років. Як це зробити? Насправді не так вже й складно. Перш за все - говорити. Ми знаємо, що розуміти й вимовляти слова рідної мови малюк вчиться, вслухаючись у звучну навколо нього мову. Тому, чим частіше, чіткіше і виразніше ви будете говорити з дитиною, тим простіше їй буде відповісти вам. Багато фахівців радять починати подібне спілкування ще до того, як ваш малюк з'явиться на світ. І вони, звичайно, мають рацію. Адже вже давно відомо, що малюк, перебуваючи в материнській утробі, може чути, а з сьомого місяця від моменту зачаття навіть починає думати і щось розуміти. Майбутній мамі активно радять ходити по музеях, слухати хорошу музику, але не так вже й часто згадують про те, що їй треба перш за все розмовляти зі своїм малюком. Нехай поки що він просто слухає ваш голос, інтонації. А ось те, що з дитиною треба говорити відразу ж, після її народження, взагалі ні в кого не викликає сумнівів. Тільки, як з нею говорити?

Перш за все ясно, чітко, з виразом, змінюючи інтонацію. Можна співати, розповідати казки, читати вірші. Не чекайте першого дня народження, щоб почати вчити свого малюка словам: мама, тато, дід, баба. Називаючи нове слово, обов'язково показуйте, що це чи хто це такий. Будьте терплячі - ні в якому разі не дозволяйте собі засмучуватися, дратуватися. Не потрібно сюсюкатися з дитиною! Якщо тільки ви не хочете потім переучувати дитину вимовляти слова правильно. Невже ви не знайдете інших способів висловити свою ніжність? Не переходьте на дитячу мову, не вживайте спрощених слівець - авав, Бібіка, бобо, бай-бай. Хай до пори до часу в устах крихти це і буде звучати "бабака", "масіна" і "пать". Виправити вимову і освоїти відсутні звуки легше, ніж учити старі слова заново. Ті ж самі "ав-ав" і "няв-няв" стануть в нагоді, коли років у півтора-два ви почнете навчати своє чадо, які звуки вимовляють різні тварини. "Хто каже "хрю-хрю"? Правильно, свинка. А як говорить конячка?"