Історія моїх пологів

Перше повідомлення в темі :

Субота 3 вересня 2011 року, 37 тижнів вагітності. Ще зранку я побачила, що в мене підтікають води, але особливої уваги цьому не надала. Ми з чоловіком поїхали в супермаркет, потім прогулялися, приїхали додому і чомусь я вирішила, що треба пакувати кульки в пологовий.

Весь день все було добре, нічого не боліло, не турбувало. Я спакувала всі необхідні речі (не думала, що це так важко) і як завжди десь в 22.00 ми лягли спати.

Скажу, що в мене все почалося як у фільмі :D
Проснулася я в 24.00 і тут хлопок...відчуваю, що мокра...перша думка народжую...жах, паніка...кричу чоловіку вставай в мене води відійшли...він нічого не розуміє, каже щас води принесу...яка вода я народжую :shock:
Перше, що я зробила почала лазити по форумах :D і шукати, що робити коли води відійшли...розумні мамульки написали їдь в лікарню. Поїхали, в приймальному на мене так двилися, типу чого ти серед ночі приперлася...Поклали мене в пологову палату (ще з рядянських часів) одне, що там було нове то це фітбол, хоча мені від нього тільки гірше було...Сказали спи, набирайся сил...який там сон, весь час поки нічого не боліло я сиділа. Почалося все десь в 10 годині ранку, маленька біль...яку я ще терпіла. Потім все сильніша і сильніша, одні казали до обіду народжу, інші до вечора, але склалося не так як гадалося. Як я тільки кричала, не розумію чого так боляче, бігала по палаті з капельницею...поки я збиралася народжувати то змінилося 2 зміни.

Фініш. Понеділок, 5 вересня 2011 року. Десь в 2 ночі я вже не витримала болі і сказала садіть мене на крісло, за декілька хвилин народився мій синок. Мені його не дали бо я мала розриви. Але я чула, що він плаче і що все добре. Його віддали татові, який до 6ї ранку тримав його на руках. Потім нас перевезли в палату, віддали мені дитину і пішли...навіть не сказали, що з нею робити!!! :D :D :D Але то вже інша історія!!!
Ось так з'явився на світ мій синочок!!! Зараз я все згадую сміючись, але тоді все було так жахливо...я рада, що в мене є мій синочок, воно того варте!!!

Тут як в кого, в мене 2 пологи були довші але менш болючі і без розривів, а за малого то пошили як свиню( перепрошую за вислів але так воно і було, по нині чую де ті шви)

Залишилося дізнатися, як у мене буде, бо дуже цікаво. Хотілося б, щоб були швидші, бо в перших я так задовбалася і вимучилася, а мені ніхо не додумався й глюкози ввести, що тужитися сил взагалі не було.

А я ніч перед пологами не спала, бо одна дуже хропіла, то між переймами так хотілося заснути, але вони слабшали, тому приходилося бризкати обличчя водою і круги намотувати по родзалу.

Люблю читати історії про пологи. Кожен так мило і зворушливо описує цей момент. Поділюсь і своєю історією. Це запис з мого щоденника.
Народження нового життя - справжнє диво!
Існує вислів : "Наші слова та й до Бога". Вочевидь мої долетіли. Завжди відчувала, що буде донечка. І завжди чомусь хотіла народити влітку. Можливо саме через це, коли ще навесні почали планувати малятко, щось порушувало наші плани саме в той "заповітний" день. І в животику хтось поселився аж восени...
Вагітність проходила добре. Ми потихеньку росли. Це напевно найбільш трепетні моменти. По справжньому осознаєш своє щастя, коли відчуваєш перші рухи, коли малятко ніжно постукує "Мамо, я справді тут!!".
Наше диво трапилось 10 червня в 00.00 год. А перед тим була дородова підготовка. Тут все стандартно: аналізи, УЗД... Через три дні - родзал. Пробили води. Чоловік за компанію "качечкою" намотував зі мною круги... Перейми що дві хв.. Ще зовсім трохи....Перейми... Перейми... Потуги.... Перша спроба, друга... З уст мимоволі виривається крик, дихання запирає.. Ще секунда.... і маленький теплий комочок, моя дівчинка, вже в мене на грудях... Яке ж це щастя!!! Я не могла відвести від неї очей. Мені щось говорили, та було байдуже, в той момент доня стала для мене цілим світом... А поруч просльозився наш татко.
Недавно старший чоловік жартома спитав: "Продаєш?". Та ніколи і ні за які гроші! Як можна на щось проміняти це маленьке творіння любові; це крихітне дитя, що вночі тихенько посопує поруч і так ніжно тулиться до мами; ці маленькі оченятка, які серед інших шукають тебе; ці маленькі рученятка, які трепетно тягнуться до мами; маленький ротик, який весело лепече і так щиро посміхається....
Моя доня - це невід`ємна частинка мене, це моє щастя, це мій всесвіт!!

Так зворушливо написано,я аж просльозилась.

Ksush@ , дякую.

дуже зворушливо написано...

Oxana_Sunny дуже гарно..
Ксюша з народженням донечки!!! (вибач що з запізненням)

Дякую, milanka!Тут всі такі уважні!Так приємно!

Дуже дякую, дівчата!!

Oxana_Sunny, дуже зворушлива розповідь. Здоров"я вам і вашій донечці.

Ксюша в нас зригування були майже до 6ти місяців, все у вас пройде і буде добре.

Ксюш, добре що все обійшлося і є таке сонечко-Аліночка, а решта нормалізується. Здоров"я маленькій і терпіння мамі!!!

Ксюша маю схожу ситуацію і теж малого видавили.....думали що як я маленька то і потужитися не зможу...То в мене теж так всі ребра боліли і в грудях...до місяця точно..

Думаю вам поки малнькі треба обстежуватися у невропатологів....Бо поки мале все можна виправити не чекайте...Краще проколіться...

Скажу із власного досвіду що перші 4 місяці мені ніби білина на очах була і нічого не бачила...Голівка була дивної форми, постійні зригування і ще гикавка після кожного годування...то вже признаки неврології...Груди малий смоктав але дуже втомлювався і засипав...а ще він постійно спав....

Короче кажучи якщо тебе щось зацікавить то пиши у лічку...на все відповім і може чимось допоможу...

Справа в тому що нам всі лікарі казали що таке буває і нічого страшного...але суки самі знали що наробили...і той неонатолог який у роддомі був нас ще дивилася за гроші перші 3 місяці і каже нормально...Я зараз би їй сучці мордяку кігтями розірвала.....всі прикривають один одного...отаке

От почитала всі історії пологів, вирішила і свою написати.
Але, мабуть, почну з початку.
Ми з чоловіком дуже хотіли маленьку дитинку. І Бог почув нас, і незадовго після весілля я завагітніла. Вагітність приходила прекрасно (ні тобі, токсикозів, ні тобі перепадів настрою..), якби не одне "але": другий скринінг показав підозру на народження дитину із синдромом Дауна. Це був як грім серед ясного неба. Та, перш ніж робити, якісь висновки, пішла вдруге здавати аналіз вже в іншу лабораторію: цей аналіз підтвердив попередній. Лікарі мені кричали переривати вагітність, а це вже був 16 тиждень нашого щастя.
Тоді мені запропонували зробити аналіз навколоплідних вод: через черевну стінку проколюють матку і роблять забір вод. Після цього хлітини поміщають в спецлабораторію, де вони ростуть протягом 2-3 тижнів. і лише після цього визначають кількість хромосом. В цьому випадку я загроза викидню. Я довго думала, чи погоджуватися на цей аналіз, адже всі УЗД показували здоровий плід. Врешті-решт, назначили день аналізу: мене завели в операційну, поклали на опер.стіл, біля мене купа моніторів і величензний страх.. мене так трусило, що словами не передати. Після аналізу 2,5 тижні очікування: щодня в церкві, щогодини молитва, і щохвилини сльози. Я подумками себе вже приписала в спілку мамочок діток-Даунів, перерила сила-силенну сайтів, начиталася вже всього... От і пригадую той день, я веду пару, а тут тел. дзвінок і номер невизначений. Серце підказало, що з лікарні. І дійсно. Мені повідомили, що в мене ЗДОРОВА ДІВЧИНКА... У відповідь я не сказала нічого, лиш плакала від щастя...
Після цього ми з нетерпінням чекали часу Х....
ПДП - 11 липня, але моїй Софійці було тепло і комфортно в животику, і вона ніяк не хотіла виходити. І от 23.07. мене положили з розкриттям 3 см, яке було 2 тижні, помастили мене чимось, і сказали чекати. В результаті в 23.00 мене завели в родзал, і 6,35 народилося моє диво. Зі мною на пологах був чоловік, за це йому велика подяка.
Весь день було все супер, а от на вечір ми побачили, що в донечки трясеться ручка і сіпається очко.... на ранок почалися судоми, чоловік всю ніч носив маленьку на руках. В результаті її забрали від мене перевели не те, що в ніший відділ, в іншу лікарню - патологію новонароджених: три дня в реанімації, 2 тижня дозволяли бачити дитину лиш двічі на день, я з швами і сльозами їздила і просила впустити ще на хвильку.... Що слугувало причиною судом, ще понині ніхто не сказав, лікарі розвели руками. Найбільш ймовірна думка - Гіпоглікемія — стан, який виникає при зниженні рівня глюкози в крові нижче 3,2-2 ммоль/л. А в моєї донечки цукор був 1,5. І це було внаслідок того, що дитина була голодна, я не мала ще молока, а малий організм (донечка народилася 4 кг) хотів їсти, а нічна медсестра сказала що не варто догодовувати, давати лиш груди, хояа сусід.дитині 3,3 кг пляшечку принесла...
Але уоли ми забрали наше сонце додому, все забулося, все минулося, ми щасливі і радієм кожному дню

Ну не можу я таке читати без сліз... Я навіть на емоціях Алінку свою розцілувала. Хай наші дітки ростуть здоровими!

Ksush@ пише:Ну не можу я таке читати без сліз... Я навіть на емоціях Алінку свою розцілувала. Хай наші дітки ростуть здоровими!

Божої ласки і здоровя!!!   

І в мене сльози навертаються... я так рада, що у вас все добре!!!

Я вже навіть думаю,що вони моїй дитині чуть не вивихнули кульшового суглоба своєю силою і ніяка це не дисплазія,бо ж в принципі саме туди і була направлена та сила рук. :-(

привіт! і я розкажу свою історію пологів!
Ще з 37 тижня вагітності лікарка попередила що можу народити швидше так як низько дитина була!І все я з дня на день думала що народжу,навіть снилось!пологи були призначені на 8 листопада!І ось уже 8 листопада 40 тиждень а я все ще з пузіком!Вечером почула як тягнуло донизу,лягла спати в 2 годині ночі так як немогла заснути!Просинаюсь в 4.30 бо дуже почав боліти живіт,пішла в туалет бо хотілось дуже! і все живіть дуже почав боліти пішла кров,кароче це почались схватки з інтервалом 3 хв при цьому почала тужитись сама цього ж незная!таз і кістки дуже боліли,визвали швидку ,доїхала я ледве бо практично народжувала вже!В оглядовій сказали що відкриття повне і я вже народжую взяли мене по під руки і повели в родзал,залізла я на то крісло ледве,пробили води мені 10хв слухали серцебиття і через три потуги мій синочок був у мене на грудух!в 6.00 привезла швидка в 6.40 народила хлопчика майже 3700 54см!9 листопада 
Згадую зарас це з ностальгією,бо недавно нам минув рочок  

Я от дивуюся як в інших все швидко ))  я лежала 26год поки народила це був жах...
Хай ваше малятко росте здоровим і щасливим!

Дійсно)вам пощастило з пологами.Хай малеча буде зродоренькою.
В мене було важче(

дякую дівчата 

Лікарка сказала що на ніч буду родити і не встигла вона додому доїхати як я вже дзвонила до неї і казала що води відійшли і за 5 годин я родила, мене ще лікар запитувала чи я ще прийде до них і сказала що обовязково то вони сміялись казали що вперше чують таке і без матів )))))