Партнерські пологи.

Якщо чоловік категорично проти то думаю не варто
мій спочатку не хотів, потім ми почали разом читати всяку цікаву літературу про пологи і якось так вийшло що він передумав, не знаю що точно його наштовхнуло, може злякався за нас з синочком)
дуже рада що чоловік мене підтримав, він мені дуже допоміг, здебільшого морально
відносини стали кращимии, хоча і так все було добре
і він сам дуже радий що побачив перші хвилини життя нашого сонечка і перший взяв його на руки)

В нас були партнерські пологи, я навіть не уявляю як би все було без нього, я там лежала 26 годин, то можна здуріти, зрідка хто загляне до тебе і запитає як ти і що ти... він сидів біля мене, робив масаж, тримав за руку, ми разом дихали і синочок після народження 2 години був з татом. Я йому дуже вдячна за все!!! Але це все залежить від чоловіка, як він налаштований так і все буде, якщо чоловік проти то не потрібно його примушувати!!!

мій був проти. і не захотів. а я хотіла щоб він був на пологах

А мій не був проти, сказав як я вирішу то так і буде, але я не захотіла. Народжувала з родичкою, вона працює на Мечнікова в ПБ, наступного разу також би з нею пішла, вона мене розуміла без слів, бо тих пологів кожен день по кілька штук бачить

А в мене чоловік не хоче,і я не особливо хочу.Але знайомі,ті,що родили з чоловіками,радять все-таки з чоловіком.І тут я вперше задумалась,можливо,вони і праві.А родити з дня на день,чекаю.І коли в п"ятницю сказала чоловіку,що я згодна на партнерські пологи,то ви би побачили його реакцію.Сказав,що не буде і все.Але його погляд мало не зі сльозами на очах сказав набагато більше,ніж просто "ні",і мені стало його шкода.Мені просто шкода його психіки,я ж бо знаю свого чоловіка,вже 11 років живемо.А мені кажуть,що я все перебільшую,і що після спільних пологів чоловік стає краще відноситись,більше шкодує...От якби почути щиру відповідь одного з таких чоловіків,що були присутні...І я не знаю.Вирішила,що буду дивитись по ситуації.

Не страшно після такого перериву знову народжувати???

Звичайно,страшно, Kavusja ,я завжди знала,що хочу 2 дітей,але то житла свого немає,то ще якісь проблеми і друга вагітність все переносилась.Тут,мабуть,велику роль зіграв той фактор,що моя доця стала говорити,чому у неї немає братика чи сестрички,от у її подружок є,а в її немає.І їй скучно,немає з ким гратися...Ці розмови тривали з рік.І я почала шкодувати,що не родила зразу одне за одним,бо якісь проблеми житєйські все одно були,є і будуть.А тут і вік уже скоро не той буде.І я вирішила:або зараз,або вже ніколи.А чоловік вже давно хотів,тільки я ж така розумна ,що сама вирішувала .Але,як кажуть,вагітною на все життя не залишусь,і за мене ніхто не родить.Трошки легше від того,що я сама медсестрою працюю в стаціонарі,а вчилась,до речі,на акушерку,тому дещо знаю.І кума моя працює гінекологом в нас в роддомі,але домовлятися з лікарями вже давненько заборонив наш головний лікар.Але я вся на позитиві!

Молодець , все буде добре, бажаю тобі легких пологів і здорового карапузика!!!

Дякую!

Ми хотіли народжувати разом)Готувались,по всім лікарям ходили вдвох.Злікарем в якого я народжувала постійно говорив і домовлявся про все чоловік.Але...Коли прийшов час народжувати,то ввели суровий карантин!Ми звичайно засмутились,я навіть трохи поревіла.Зате коли приїхала в ПБ,то переодягнулась,сама винесла речі коханому,він так не хотів мене лишати,але я була настроєна рішуче.Тим більше ми не занли чи буде КС чи родитиму сама.Висів весь час на телефоні.Поки в мене не почався кошмар.То він дзвонив лікарю і верещав на нього щоб він мене або різав,або знеболював,бо я плачу...Через 16 год я все ж таки родила,і лікар вже був готовий провести чоловіка,але я була проти,бо хотілось відпочити,обняти малюка і щоб ніхто нас не рухав..Сина чоловік побачив аж на виписці,і в цьому щосб є!Так романтично)
Н адругі пологи він сказав що мене не лишить,бо посивіє під пологовим.Хоче бачити що зі мною витворяють))

Мій чоловік був зі мною і на перших і на других пологах. Правда на перших не витримав до кінця, бо казав, що не міг дивитися як я мучуся, а він не може нічим допомогти. Тому останню годину просидів під пологовим (до речі, казав, що було аж туди чути як я кричала, а народжувала я на 4 поверсі ), прийшов коли я подзвонила, що синочок вже народився. Другий раз казав, що вже не піде, я не наполягала, бо бачила як йому тоді справді було важко. Але коли ми приїхали в пологовий чоловік пішов в аптеку і купив собі набір для партнерських пологів і сказав, що йде зі мною. Оскільки другі пологи були набагато легші і швидші, то муж навіть не встиг настрашитися і казав, що так може родити зі мною хоч через день

Чоловік категорично був проти, та й я не наполягала. Весь час (під час схваток) був зі мною і вже планував іти на пологи, але мене кесарили і не вийшло нам. Тепер каже, що за період схваток і оглядів між ними такого надивився, що не думає, що під час самих пологів було б страшніше =)

Я спочатку також думала щоб чоловік був на схватках, а на самих родах вийшов, тепер якби він і захотів, то як надивиться на схватки, то на роди вже лишатися не страшно.

Ми народжували разом, чоловік сам захотів. Мені була дуже важлива його підтримка. Хоч ми і народжувпли відносно недовго( в 23 приїхали в пологовий, а в 3:15 доня вже дежала в мами на животику) та під час і схваток, і потуг я слухала тільки свого чоловіка. Він стояв поруч і повторював мені на вухо все, що говорили лікар та акушерка... бо їх я не чула і не розуміла. Та й взагалі дуже допомагав, масував, пити давав, жуйки мені сильно захотілось під час схваток- то пішов і купив, хто б ще таке зробив як не чоловік.
А над ранок, коли поїхав додому, то казав, що не міг заснути . І вислав мені таку гарну смску, що аж сльози навертались. Досі її бережу.
Думаю, що на наступні пологи тільки разом!!!!!
Та якщо чоловік не хоче, тягнути і заставляти не варто. Це повинно бути його бажання.

Переважно чоловіки бояться вже самих пологів,тобто перейм і народження дитини,то можна туди іх і не заставляти йти,а от період схвато можуть і підтримати!

Ми із чоловіком вирішили, що він побуде зі мною під час схваток, а потім у коридорі буде, але якось він "втягнувся" у процес і лишився :)

Я свого брати і не хотіла,слабодухий він, щоб там ще його рятували
Хоча вартує чоловіків брати з собою на пологи, щоб вони не думали що таке діло є легкою справою.

Кідді, це чиста правда, мій до того як пішов зі мною на роди казав "що то родити, добре потиснулася і є дитина". Після того як побачив як все проходить насправді вже ніколи і нікому так не говорив.

і мій був зі мною на пологах.
вийшло так що коли мене почалися схватки,і я їхала в родом це було 6 ранку.Його не було в дома ,а був на Польській границі,от я нічого йому й не сказала,щоб не переживав і не вигазовував там.Так що до 11 була зімною братиха,а потім переляканий прилетів чоловік,і все допомагав спину розтирав ітд. і на схватках і на потугах,навіть говорив щось там підтримував ,але все було як втумані.І саме головне перерізав пуповину!!!!
То зараз не раз згадує як це тяжко коли дружині боляче ,а він незнає чим допомогти!!!

Ми народжували разом. Це бажання чоловіка. На рішення мабуть вплинуло те, що є знайомі, в яких були партнерські пологи. Ми про це й не говорили, аж коли в лягала на дородову.
Допомагав як міг, і масаж, і ходив на пару зі мною. І навіть на крісло помагав вилізти, бо сама б не видерлась напевно, і водою обтирав. І абсолютно не жаліє, що був присутнім. І стосунки не змінились, навпаки покращились.
Та якщо чоловік не хоче, то думаю не варто його змушувати, він має сам цього захотіти.

Мій не хотів йти але я впросила.Мені так було спокійніше.Не знала яка буду після родів,а він хоть подивиться за синочком.Але перед тим мене дуже просив щоб сильно не кричала.Коли почалися схвати,то я так кричала...Напевне на вулицю було чути.А коли дивилась на чоловіка,то в нього тільки очі великі були і весь білий.

Мій був зі мною. дуже рада цьому. Я не уявляю як би сама була. Якось легше морально і фізично. Хоча під час вагітності він навіть і чути не хтів, щоб зі мною йти, а вдень родів пішов і навіть не думав не йти

Я також хотіла щоб чоловік був зі мною, але на жаль усе відбулось дуже швидко, що він не встиг приїхати.

Мій чоловік був на двох пологах, за що я йому дуууже вдячна.