Форумний чат 4

Перше повідомлення в темі :

як мене вбивають оці вечора...

petrywka, та тема тільки для оргів)))

Kavusja пише:petrywka, та тема тільки для оргів)))

Зрозуміло, тоді кажи, що всі занесуть у ЧС

petrywka, так чекаю на Сп купальників, що аж на море захотіла  

Галочка-Палочка, і я чекаю... але де то на все гроші взяти))

Дівчата, ще кілька повідомлень напишу і відкрию  

Дівчата, хтось заходив сьогодні в приват24, в мене якісь глюки: відкриває головну сторінку і висить, всі кнопки неактивні(((

Kavusja пише:Галочка-Палочка, і я чекаю... але де то на все гроші взяти))

Я чесно признатися ще жодного разу не була на морі. Маю великі надії на це літо, закуплю купальники, і не подивлюся на чоловіка-жмота, навіть з малим вдвох, але поїду!
А гроші, та їх завжди не вистачає. Дівчата, то все дурниці, ми як вийдемо з тих декретних відпусток, підемо на файні роботи - о тоді вживемо світа (як каже моя бабця)

Галочка-Палочка, поїдьте обов'язково, ми минулого року пропустили то так погано...

Kavusja, та я заради малого! Він з тим садком - минулої зими 3 рази антибіотик, цієї зими на саме Різдво - бронхіт (і знову антибіотик, бо кашель був звірячий, я думала обійдусь таблетками, але нє! То якись вірус, на поліклініці купа дітей, і малюки місячні - в тому числі.) В малого імунітет - хтось кашельне, і він вже кашель і соплі. Хочу то все повигрівати. Може Бог допоможе мені ці плани втілити в життя!

Галочка- Палочка,аби ж то ще знайти ту файну роботу,бо якщо зарплата 1.5 тис і тебе аж трусить від самого спогаду про ту роботу,то вона не є "файною" ,але совість не дозволяє розрахуватися...

Галочка-Палочка, і ми малого хочемо на сонці, на пісочку повигрівати... і промити все солоною водою.

Ksush@, ой...така зарплата то і соромно комусь зізнатися, але більшість людей працюють ..

А на море поїдьте,не пошкодуєш! Моя кохана свекруха любить казати чудові слова,за які я її поважаю: ГРОШІ-ТО ДІЛО НАЖИВНЕ ! Ти тільки уяви реакцію своєї дитини на подорож!

А я не люблю море, мне нервуэ щоденне валяння на пляжі під палючим сонцем, але якось так виходить, що щороку там буваю. Позавторік було найкраще-поіхала по путівціз малим в санаторій, самий південь Криму, в травні. Спеки нема, і саме головне - ттиисяч народу,який мене напрягаэ:-) :-) :-)

А щодо заплат, то я завжди кажу, що головне, щоб не на аптеку і лікарню, то жити можна і на 1500 грн, ще чоловікових трошки і в хаті э що істи:-)
Я пам'ятаю часи, коли м.амі давали зарплату цукерками, а татові-горілкою. Постійно доношувала одяг за сестрою і нічого, пережила. Тепер з чоловіком живемо на вчительські зарплати+моя пенсія (останній рік певно), то стаэ нам на все. Головне,щоб на іду вистачило:-) У фруктах-овочах собі не відмовляю, бо то моэ здоров'я. В батьків не беремо, хоч іноді в магазині плачу кредиткою, бо до зарплати не стаэ.
Але то таке, аби всі здорові:-) :-) :-)

Я мабуть така людина, мені скільки не дай все мало... постійно на шось не вистачає, і не то щоб ми так розкішно живемо... просто все витрачаємо не економно, я не звикла економити чи відмовляти в чомусь собі... про дорогі покупки я не кажу..

Я вмію жити на те, що маю. Один день ім картоплю, інший-суші смакую і абсолютно :-) цим не переймаюся. Але таке ставлення в мене було не завжди. Життя змінило моэ ставлення до себе після того, як 8 років тому помер мій 6- місячний син, а 2 роки тому в мене виявили рак шм 2 стадіі. Тепер на багато речей дивлюся ''попроще'' і дурницями та дрібницями не переймаюся:-) :-) :-)

petrywka, в такі моменти я не знаю що сказати... мені соромно за себе.

Kavusja, та чого соромно, кожен живе як може і як вміэ:-)

ой...захотілось мені на море...
я люблю такий відпочинок,тепло,приємно,сонечко,близькі люди поряд,щасливі лиця у людей...


і я не вмію економити...завше щось хочу,то те то се...зате чоловік страшний економіст,а те нащо,а те...
але разом то якось нормально,я розтрачую,він економе що залишилось)))


petrywka, в такі моменти не знаходиш слів,..нехай у подальшому у вас все буде добре!

petrywka, мені так шкода.... я не знаю як би жила після всього.... ти молодець, ти сильна жінка!!!!

бувають такі ситуації в житті...важкі...
завжди хочеться якось охоронитись від них...
коли мені було 13...помер мій батько...і такий шрам так і є на душі...
от 16 січня роковини..не віриться що стільки часу його немає в живих((

аж сплакнула з того всього

треба вносити позитив трішки)

petrywka, тяжка у вас доля... нема слів...Знаю цю біду, в тата мого був рак горла, словами не передати, які емоції я пережила. А за вашого синочка - то взагалі, хочу, щоб жодна мама такого не пережила!!! пишу з таким комком у горлі (щоб ніхто не побачив сліз, бо я сильна, ніхто з домашніх не повірить що я можу плакати чи плачу деколи вночі, бо згадую рідних, яких вже давно нема...) Нехай вам Бог допомагає, охороняє і дає ЗДОРОВ"Я!!!
Дівчата, во скільки переконуюся, ніби спілкуємося - всі такі веселі, життєрадісні!!! А на справді в людині захована СИЛЬНА ОСОБИСТІСТЬ!!! І можна навіть не підозрювати, що насправді у людини в думках, в душі!!! Не завжди усмішка на обличчі - це посмішка у душі!!!

Дівчата, насправді ці подіі якось загартували мене, я почала розуміти, що багато речей, які до того здавалися мені важливими, насправді не варті того, щоб за них переживати. Я стала сильніша, сміливіша, але і далі така ж наівна, як була раніше.
Дякую всім за хороші слова.
Оце наше спілкування, підтримка, хай і онлайн, хай ми ще не бачиилися і не дуже добре знаэмося-це все э позитивом в житті і все краще ще тільки попереду.:-) :-) :-)

А я така рада, що всіх вас зустріла тут...