Безпека в домі!

Гостре питання для мене - безпека дитини!
Нещодавно переїхала у часний будинок. Сходи, плитка, гострі кути, низькі розетки і т.д. Голова розколюється від питання - як вберегти малечу???

Поділіться власним (або чужим) досвідом убезпечення дитини від домашніх небезпек.

Зокрема, підскажіть як бути зі сходами, бо доцю тягне до них магнітом? Покупні варіанти бар'єру не підходять - ціна висока і в нас сходи трошки нестандартні.

Треба вчити, що не можна, іншого варіанту не бачу.

Щодо сходів-окрім бар'єру нічого нового порадити не можу.Може замовити в того ж майстра,котрий робив сходи?Щодо низьких розеток-є спец.заглушки,котрі не те що дитині,а й дорослому інколи важко виколупати.Плитка-дом.взуття(тапочки) на прорезиновій підошві задля запобігання ковзанню.Ну гострі кути....через це кожен хоча б раз в житті проходив,потім доня буде і сама обережніша.
Ми на другому поверсі встановили додаткові замочки (безпосередньо в ручки) в балконних м/п дверях(у нас їх троє),щоб дітвора не відкривала.

Кути навчиться минати після декількох попадань.Сходи треба чимось перекривати.Зараз такий вік що вони їх тільки манять.

Зараз є багато всяких штучок, які оберігають діток (та й дорослих часом) від гострих кутів, захисти для кухонних плит(такі бортики, щоб каструлю не потягнув на себе), для дверей та шухляд, для сходів.І це все реально допомагає батькам впильнувати дитину від біди.

Це все ми маємо. Усі розетки позатикали. А от сходи проблема. Весь час приходиться під плачі закриватись в кімнатах.

А може варто навчити безпечно спускатися по сходах? На колінах, наприклад

Мала починає спускатись правильно а потім розганяється...поки що вчимо як можемо, але краще якось закрити сходи.

так-так, краще чимось закрити поки дитина не підросте

вчора в нас була катастофа. малі перекинули телевізор і комод, я так налякалась. і вони також добре злякались. головне я сиділа біля них.

в мене 2 рази дитина з ліжка головою вниз гепнулася - і я теж сиділа біля неї....ми мами- все погане із дитиною скоріш за все буде траплятись біля нас, бо ми весь час із дітьми)

 добре що не на себе... не дай Боже!

також бували казуси, то мала летіла сама з дивану, то шось на неї чуть не падало..( було діло з вазонком на підвіконнику )..також була всі рази збоку..як ступор якийсь зразу..а чоловік такий, що миттєво підбігає..а в мене тормоз включається..пояснити не можу чому так..потім ходжу себе картаю

ступор в мене теж...і чоловік теж швидше соображає...правда мала починає плакати і хоче до мене а не до чоловіка... беру на руки і стараюся її заспокоїти, але в цей момент мене саму треба заспокоювати 

Боженько,і моя мала ходить біля тумбочки з телевізором,деколи за шнура дьоргає,ДVД вже не раз скидала. А то при мені взяла волоського горіха,ще й якогось маленького,і запхала собі в рот. Рота закрила. Я дуже злякалась,бо рота не дає відкрити,та я й не силувала,щоб не злякалась і не почала плакати,а то ще гірше було б. Боялась,щоб не проковтнула. Не знаю,як вона його вийняла і я забрала. Як в тумані... Як то треба дивитись за тими дітьми. Їхнє життя часто в наших руках.