Чи втручаються у ваше життя його батьки?

Не те, щоб втручалися... просто жити разом важко. Ми нарешті виїхали від них, іншого виходу не було. Тепер все добре.

Так це найкращий варіант жити разом.Коли живеш в чоловіка то його батьки тебе довбуть,коли в себе вдома то свої батьки тебе тоже довбуть що твій чоловік щось не так робить.Де справедливість? А коли самі тоді жінка дістає чоловіка.Відривається по повній.З цим боротися важко і не приносить ніякого результату тільки дурно псувати собі нерви.
Хто винний?-Невістка.

Так, винна невістка то точно. В нас гірше. І ніби його батьки далеко за 3тис.км. І ніби казали живіть в домі (який його тато будує вже 20років). Але в той же час, через телефон і скайп контролюють все життя. Тому я після родів переїхала до батьків своїх з чоловіком, щоб допомагали з дитиною. Але його батьки так і не заспокоювалися, при першій можливості намагалися повернути до села у свій дім (наш дім, як казали, хоча я там і обої поклеїти не мала права). А тепер на осінь має бути квартира 2-х кімнатна в місті, і чоловік сказав що ми переїзжаємо. А вони перестали зі мною говорити, всією сімєю, і поміж іншим слухи розпускають((((. Достало. І їх ображати не хочеться (бо батьки чоловіка), але виносите це дуже важко (бо нажаль чоловік ще дуже до них прислухається).

ого... складна ситуація, але то їм має бути соромно, краще б раділи за сина... терпіння вам

ДЯкую. Намагаюся виробляти довготерпіння)))), бо терпіння вже закінчилося

І в нас теж приблизно так само.Навіть якщо і жили самі,в іншому місті,повністю самі себе утримували,нікого не чіпали,але спокою не було.Не міг чоловік послати їх на 3 букви.Все-таки батьки.Хоча при мені всяко говорив на них.Це ще залежить від батьків.І мої батьки зі своєї сторони теж деколи добре "допомагають" жити.Напевне всі вони хочуть,аби ми лягли біля них і помирали разом з ними...

Так деякі дійсно такі. Добре що в мене не такі батьки, допомагають всім чим можуть, але кажуть щоб ми жили окремо, хоча внука люблять понад усе. А реакція його батьків  дійсно щоб вмерли там на селі, в його будинку, під його керівництвом. Жах!!

Чоловікова мама довший час пробувала втручатися в наше життя і керувати нами, але ми не піддалися, вона побачила, що ми нічого не просимо і самі добре справляємося - відстала 

у мене особисто так!вічні сварки з його мамою...

Ми теж жили разом) не скажу що його батьки погані, навпаки, але тепер самі, це просто задоволення) хоча мама і тепер нам допомагає, то харчі може принести, то фінансово підкинути, то дитину побавити) ні всекруха в мене дуже добра, але і внеї є свої нюанси...

Ми живемо з моїми батьками, в наше життя вони не лізуть, іноді можуть дати пораду, а ми вже вирішуєми самі прислухатися до неї чи ні. Свекруху бачу дуже рідко, максимум до 10-ти разів на рік, а передзвонюємося ще рідше, тому вона навіть не має коли втрутитися в наше життя.

Ні, ні його ні мої. І я рахую, що це саме головне.