Дитяча жадібність

Дитяча жадібність... не знаю добре це чи погано, але точно так не має бути... Чому діти жадні, так привчили батьки чи від природи, хоча не всі дітки такі.

І ми тиждень граємося на майданчику де є дуже жадна дівчинка, 3-4 роки. Їй шкода не тільки свої іграшки, а і все навкруги... пісок в пісочниці її, травичка її... постійно кричить це все моє я вперше зустрічаю таку дитину...
І головне що вона майже ні з ким не грається.

Мій Ярослав всим ділиться і любить гратися з іншими дітками, хоча ми його і не вчили.

І внас така дівчинка є. Мої також, усе дають.
Це звичайно погано, бож з тою дитинкою ніхто друдити не буде, вона ж така буде як і підросте. А з іншої сторони, як виросте то може тій дитині буде й легше, зараз потрібно бути жадномо, жорстокому так легше жити.

може і легше, але я б не хотіла щоб моя дитина гралася з нею... він ділиться, а вона кричить... відштовхує діток так

І в нас сьогодні в неї відеречко хлопчик взяв, то такого крику наробила. Головне не маленька вже рочків 2.5. А мама мовчить.

тут така сама ситуація... мама сидить в стороні по телефону говорить

Тут діти якось не правильно виховані... можуть сказати дорослому - це моя алейка чого ви тут ходите, це мій пісок на загальному майданчику і таке подібне. Батьки при цьому нуль уваги ніхто не пояснює дитині, що так не можна... не вчать як правильно.

Мабуть для них це правильно виховувати дітей егоїстами[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

То скоріше не егоїстами,а просто у великому місті кожен сам за себе.Так діти будуть пристосовані до теперішніх умов життя.Це просто треба зрозуміти і не звертати увагу.І своїй дитині якось так пояснити,чого той хлопчик вважає загальний пісок своїм,щоб дитина повірила вам і не переймалась цим.Хай грається там,де йому подобається,а інші хай як хочуть:їхнє це чи не їхнє.Просто в такому великому місті важливо навчити дитину виживати,боротися за своє місце під сонцем.Наївним і простим тут буде важко вижити.Тому тут батьки не те,що байдужі,а "загартовані",і дітей так вчать.Та дітей і вчити не треба,вони самі все копіюють.
Так що дивіться на це з іншої сторони і ,можливо,трошки беріть приклад.

Це моя така думка зі сторони.

Воно то так,але коли дитина не бачить межі що можна а що ні це теж не правильно.Можливо через якись період діти почнуть битися бо хтось подивився на їхню іграшку.Звичайно діти в цьому не винні і батьки в тому числі-таке воно життя.

Дітки не жадні. Просто з віком і з часом дітки починають проявляти власність над своїми речами. І з одної сторони це правильно. Дитина прийшла зі своєю лопаткою, відерцем бавитися, тут підходить Петрик і вирішує взяти собі. Відповідно дитина починає реагувати. Чому вона має комусь давати свою річ, якщо бавиться сама? І як на мене батьки мають не втручатися і не казати ну дай йому свою лопатку. Дитина має вирішити сама чи давати клмусь свою власність чи ні. Ви ж нікому не даєте своєї помади чи зубної щітки, от так і в них.

Моя малеча все відбирає у інших діток, в садочку няня заледве відібрала в нього чужого робота. А тепер я навіть і незнаю що робити і сварю і куток ставила, а він всеодно те саме робить. Підкажіть що робити?

спершу потрібно забороняти дитині те що може поранити її саму,а не все на світі.....
А якшо в колі дітей не можуть поділитися іграшками то нівякому разі не кричати і не відтягувати дитину силоміць,а спокійно пояснити ситуацію що це іньшої дитини і т. п.