Любов на відстані

Привіт всім бачу що тут такоі темки немаю вирішила створити,може хтось з форумчанок в такій ситуаціі як я((.Місяць тому мій чоловік подався закордон шукати кращого життя,ми ще дуже молоді мені 24 буде, чоловікові 26,синульці 2рочки,але самі знаєте яка ситуація в краіні що тут ні дочого не доробишся...(((я дуже важко переживаю цю розлуку(морально)кожень день для мене як пекло незнаю куди себе діти,получилося так що живу сама з дитиною ще день нічого проходить в роботі,але як приходить вечір починає малий нити за татком,це ще більше додає свого,хоч спілкуємся по скайпі,але самі розумієте не той ефект...Хто стикався з таким,як ви пережили це???я знаю що час бере своє,і ми зустрінемся за 3 місяці з ним,але як зараз......((((

мій чоловік теж поїхав на роботу в інше місто, важко морально, бо живу з його батьками, з малим сама, сподіваюся за кілька тижнів і ми до нього поїдемо...

ваш чоловік для вас з дитиною старається... прийде тепло буде легше, час швидко пролитить

Мій чоловік в минулому році їздив в Москву десь на 2,5 місяці.Я була вагітна другою дитинкою,жили самі на квартирі,родичів в Ковелі як таких то й немає,всі в селі.І скайпу немає,тільки телефон.Але пережили.І ви переживете,обов"язково!Він поїхав заради вас!Колись,коли ще немали ми діток,мій чоловік поїхав в командировку на 5 днів в Чернівці.Мобілок не було ще.Чесно-для мене це прирівнювалось як до трауру.А зараз я розумію,що тоді була ще дуже молода і не могла уявити,що то за життя,що чоловік по командировках їздить.Я вважала,що це вже не сім!я.Мало того,мій чоловік вчився на проводніка пасажирських поїздів,то я його не пустила туди на роботу,бо ж то треба було їздити далеко і по 3 доби не бути вдома.А він мене послухав і пішов слюсарем,пахає тепер.А проводніки катаються собі,грошей більше получають...А я була егоїсткою.Але то було давно.Зараз я помінялась,і вже зовсім іншими очима дивлюсь на життя,більш реально дивлюся,а не наївно.Пройде час і ти,Люда,звикнеш,ніби-то так і треба.І якщо у вас справжня любов і є взаємоповага,то воно і залишиться.Навіть зміцніє.

Дякую за підтримку,я стараюся бути сильною щоб моя дитина небачила сліз,але на душі коти так шкребуть що піп...дійсно буде тепліше може час швидше піде,а там вже до нього поіду,я сама розумію що треба пережити,але.....стараюсь підтримувати і чоловіка бо йому теж не легко(((

так,то такий період що не легко,його просто потрібно пережити..)

ви мужні дівчата!! я не знаю як би я себе вела, ми тата і чоловіка з роботи чекаємо, скучаємо, а три місяці то як вічність((( надіюся ви вже разом і у вас усе ще краще чим було!!!!! 

Я також весь час думала, що я здурію, коли мій чоловік кудись поїде. Але як то кажуть людина звикає до всього. Він правда не за кордоном, але працює в іншому місті приїзджає тільки на вихідні. Донечка забирає весь вільний час і сумувати не має коли.

В мене починалися стосунки в хлопцем із Нью-Йорку, а досить швидко я зрозуміла, що не зможу зустрічатися на відстані. Але це був лише початок стосунків. Вважаю, якщо є почуття, відстань не проблема