Як ви познайомились з чоловіком свого життя.

Перше повідомлення в темі :

Справжнє кохання нашого життя падає як сніг на голову,чекає за кутком,чи ходить довго з вами однією стежиною..Де ми познайомились,зустрілись з нашими половинками?

дійсно романтично... мені здається, що романтики вже вимерли  

як то виховати хлопця романтика... бо романтики таки потрібні... мій маленький синочок вирішив що я буду його жінкою... він ставав на коліно одне .. брав мене за руку і питав ( я в шоці стою думаю шо то буде) ти вийдеш за мене)?... ну я стримувала посмішку казала що подумаю тре з татом узгодити нашим ... він мене цілував... і йшов... було так приємно.. але той період вже закінчився... тепер він робить все по кодексу крутих хлопців))

Ну не знаю, чи потрібні зараз романтики )) Мій мене завжди цулкє і каже люблю синьо синьо ))) типу сильно... а ще жаліє коли я типу плачу ги.. в першу чергу він має бути чоловіком, сильним, мужнім, впевненим.. а романтика то таке.

мушу з тобою погодитися ...та романтика все тре... бо жінці все запам"ятаються вчинки зроблені заради неї... а от в сімейному житті варто бути матеріалістом)) надійною опорою..

Нас спільна знайома познайомила) в неї було День народження. Вона на природі святкувала. потім вчепилася що йдемо десь на дискотеку, а я кажу що і йти в чому нема( бо мала тільки спортивний і той димом від шашликів пропах) то вона мені все організувала щось своє, щось дівчини з кімнати(вона в гуртожитку тоді жила). ну а поки їхали не знали куди, а якраз Мій звонить до тієї самої подруги, щось там навіть і не памятаю чого, каже що на дискотеці ну ясно ми туди і поїхали.)

Ми познайомилися на моїй роботі. Я працювала барменом в одному кафе, а він туди ходив кожен день обідати, так і завязалися наші стосунки, разом вже 4,5років.

Ми родом з одного села, вчились разом в одній школі, він на один рік старший за мене. Почали зустрічатись, коли я була в 10, а він в 11. До весілля зустрічались 5 років. Дуже його кохаю, він мій єдиний чоловік)))

Прийшов в гості разом із своїми друзями до дівчат із сусідньої кімнати (гуртожиток) а я теж туди зайшла )))

Ми працювали разом в РЦ, я на другому поверсі він на першому. Якось помагав мені, вікрив двері коли я в офіс обід несла))) так і познайомились) разом вже більше 5років

Ми з чоловіком познайомилися в школі! Ні ,ми не були однокласниками,він був моїм учителем фізкультури ,а я його здібною ученицею!

Христя,прикольно! Класно!

Христя,прикольно! Класно!

Ksush@ ,було дуже класно

А по скільки вам років? А можна подробніше? ))

Оце історія 0_0 і мені цікаві подробиці)))

Ksush@,чоловік відповідно старший від мене! І у нас пристойна різниця,не 5 років,і навіть не 10! Прохання мене не засуджувати! А усе починалося з того,що він прийшов до нас до школи працювати учителем,спочатку у нас нічого спільного не було,просто він мені сподобався і усе!А пізніше він почав до мене телефонувати ,запитати чому я не була на уроці,можливо щось сталося,і т.д..А ще пізніше запропонував зустрітися і я погодилася,сама не розумію чому! Але вечір був шикарний,без жодного натяку навіть на поцілунок!І так один вечір,тоді ще один і ще,ще і ми почали зустрічатись!Ось так!

Христя,яке засудження? Мені колись теж дуже подобався один вчитель,чекала його фізику,як сонця) ось сиджу і згадую))
І ще коли ти ходила в школу,то зустрічалися?
Це просто цікавість)

Так,за пару місяців до закінчення школи ,почали зустрічатись!

Дуже цікава історія!Мені завжди щось таке подобається! Дякую,що поділилася! Пиши ще щось цікавеньке і в інші темки!

Ksush@,та немає за що! У моєму житті дуже багато історій цікавих!Я би багато чого написала,але боюся,що форумчанки подумають,що я якась дивакувата і ненормальна!

Кожна з нас по своєму дивакувата,так що не соромся)

Кожна з нас по своєму дивакувата пише:

Я,це чудово розумію!Але,люди не часто розуміють мій вибір !Усі мене починають розуміти і підтримувати лише тоді,коли знайомляться зі мною по ближче!

Мама трьох малят, дякую, що поділилась з нами історією вашого знайомства та початку стосунків)

Зорянка,та не має за що! У нас з чоловіком хороші стосунки,ми з ним іноді можемо говорити цілу ніч,як найкращі друзі!А потім з усього цього сміятися!

А ми з чоловіком познайомились при поступлені в інститут. У нас були підготовчі курси. Я була зі Львова, але одне заняття припало на суботу, а він з Івано-Франківська і у нього всі заняття були у суботу. От він десь там в коридорі мене побачив (з його слів) і запала я йому в душу. Так ми пів року ходили на курси і кожного разу він мене бачив але підійти так і не наважився. А потім були вступні екзамени і ми попадаємо разом в одну аудиторію, але він знову проморозився(((
З навчального року він виявив, що ми вчимося на одному потоці, я в 11 групі, а він в 16....отут все і почалось. ))) Він був з хлопців із гальорки, а ми завжди в перших рядах з дівчатами, тому ми і не пересікались. Але вирішив він взнати мій номер телефону і поки все таки хтось йому дав номер у мене вкрали телефон в листопаді і з тим номером (тоді ще не так просто було відновити номер як тепер).......от тут у нього була халепа, бо він пише-пише, пише-пише, а відповіді 0. Але він вирішив перепитати чи той номер і тоді йому вже сказали дійсний номер і він почав виписувати смс і най той номер. Я взагалі не прихильник таких знайомств, тому моя подружка вирішила з нього попрікалуватися і переписувалась з ним вона. І вони зустрілись про зустріч, але так як він знав мене то мусила йти я. Але пішли ми вдвох, я казала, якщо він мені не сподобається то розвертаємось і йдем додому. А жив він як я вже потім взнала в сусідньому будинку. Коли ми вийшли, я його впізнала як однокурсника, але проморозилась. Але він був настирливий і вже за тиждень вмовлянь ми почали зустрічатись.
От-така то в нас історія)

Тусінька,о це історія!Ціково було читати!