Форумний чат 2

Перше повідомлення в темі :

мене все влаштовує...

Збираюся з малим в поліклініку... тримайте кулачки за нас.

А що знову рвав,чи ти йдеш здавати аналізи?

не рвав, ттт, в нас соплі, ніч така жахлива була, вони йому спатки не давали, аще сьогодні зранку тем-ра була не висока...
в нас червоне горло, і хрюкає... носика промивати треба, виписала купу всього... добре що так...

Ті соплі це жах якись.Так дитину вимучать.Коли в нас сопельки,то десять днів тільки так є.

В нас це вперше і я не знаю, що робити... капаю не допомагає та й він так верещить, а вночі то жах.

капельками сопельки не зупиниш але хоча б дитина зможе нормально дихати.Нам допомагає Отривін дитячий ще Віброцил

ооо нам виписали віброцил, а я купила називін а він не допомагає, тільки дитину мучаю...

нам також називін не допомагав

ми промивали, капали віброцил і мазали на ніч крильця носика мазюкою доктор Мом, головне не запустити щоб не осіло на бронхи

Kavusja пише:ооо нам виписали віброцил, а я купила називін а він не допомагає, тільки дитину мучаю...

Не люблю я тих всі судиннозвужуючих, я беру хьюмер або аквамаріс і просто промиваю носика, щоб не завало дихати.
Віброцил сильніший за називін.
а що то за рвота була, може від сопельок?

До мене сьогодні приїжджали в гості свекруха і свекор.Моя малеча спала.Як проснулась,я її вийняла з ліжечка.А свекруха як побачила,що вона в памперсі,то так здивовано запитала мене:"Ти її весь час в памперсі тримаєш?","І шо,і спить в памперсі?" Вроді би не стара ще(53 р.),і сучасна,а тут так здивувалась памперсам...Аж я сама здивувалась,що їй такі питання прийшли в голову.

В мене мала також ВЕСЬ час в памперсах була, тільки недавно знімати на день почала.

І хто казав, що довіреність коштує 150грн... а всі 300 не хочете... я була в тихому шоці, їм в конторі платиш 250 і 34грн в банку це за 10хв. роботи... ппц, це половина дитячих, це третя частина мінімалки... йома йо в якій країні ми живемо.

Тому, Наталь, я мріяла бути нотаріусом

Так,нотаріуси офигіли!!Зовсім совість загубили,але то вони так ліцензію відробляють.Бо наш народ привик,все вкладене тре за рік відбити!

Так дійсно одні 1000 грн місяць чекають , а інші отримують цю суму за декілька годин. Немає справедливості в нашій країні.

kalina-80 пише:Так дійсно одні 1000 грн місяць чекають , а інші отримують цю суму за декілька годин. Немає справедливості в нашій країні.

Не в справедливості справа - хто на що вчився!

Ггг,Танюха...жорстко))

Танюш, та не жорстоко, просто не люблю коли сидять і скиглять - "чому комусь так, а мені сяк" - або паши, або не скигли (kalina-80, не мала Вас на увазі)

Таська пише:
Не в справедливості справа - хто на що вчився!

І мені завжди подобалася ця фраза.Колись вперше почула її від своєї вчительки в 10 чи 11 класі.І запам"ятала.В цій фразі дійсно багато смислу.

Гм... жорстокі ви дівчата... я з вами не згодна, але доказувати свою точку зору не буде... не має сенсу.

Таня, ти кажеш паши... вона не пахає там, вона за 5хв. набрала ту довіренність, а гроші взяла як за дві години роботи... то де ж тут справедливість??? Ну і звісно я маю іншу позицію, на рахунок пахати як віл... Ти скільки в годину заробляєш? Невже лікар менше працює і його робота не така важлива, а зарплата менша набагато... чи вчителі... тому ти не права 100%.

Кавуся,я думаю,що тут винна наша влада,яка адвокатів"цінує" більше,ніж лікарів,і т.д.

Нажаль,це в нашій країні(пострадянські теж)така ситуація...А адвокатів,юристів і тих ж лікарів(стомати та генікологи)розвелось за надто багато,от тому і ціни деруть за послуги нереальні,от така якась не правильна закономірність...

Дівчатка, та і юристи копійки заробляють (виключення нотаріуси, і то тільки начальники нот.контор, бо помічники не багато мають). Є і вчителі (приватники) які багато заробляють. Справа не в професії, а в зв"язках, стартовому капіталі і бажанні чогось досягнути.
Наведу приклад - в 2004 році мені, юристу з держ.контори, запропонували роботу в Київі з ДУЖЕ пристойною зарплатою, можливістю кар"єрного росту, будь-які курси за рахунок організації... але, хоч жити в Київі мені є де, але добиратися потрібно було автобусом, метро і ще раз автобусом, далеко від рідних і (на той час) хлопця, робочий день не нормований, начальник дуже суворий і постійні закордонні відрядження - я псіханула і вернулася додому. А так би мала вже власну квартиру в столиці (яку я непереварюю), машину і хорошу роботу...
Можете вважати мене дурою, але я вирішила так! (про що НІРАЗУ не пошкодувала!)