Громадянський шлюб

Як ви ставитеся до громадянського шлюбу???

Впринципі нормально,якщо він переросте у нормальну сім"ю,і люди розпишутся принаймі заради дитини.Тобто мають бути в сім"ї відповідальність.Вразі чого щоб можна було і аліменти відсудити,чи якесь майно.Банально(Але життя таке довге і непередбачуване...

Чесно кажучи негативно ставлюся до громадянських шлюбів....бо вони не всіх зобовязують до відповідальності...Деяким чоловікам треба лише мати вдома домогосподарку і безкоштовний, регулярний секс...

В мене знайомі прожили 6 років, чоловік вигнав дружину, бо квартира була його і через 2 місяці одружився на іншій...отаке мене злить у цих шлюбах

Я ніби і не проти громадянського шлюбу, але особисто не змогла б так жити. Хоча багато моїх знайомих жили і навіть одружилися потім!!! Я теж вважаю, що це не дає ніяких гарантій і ніяких обов'язків.

Я за громадянські шлюби, хоча сама би так не змогла, але майже всі мої знайомі жили так, а потім розписалися і нормально далі живуть.

я повністю розділяю думку Голубки Тетяни!
Та й зараз, мені здається, немає таких пар, які б не жили разом до одруження

Таких пар дуже багато, о всежтаки навіть ви всі тут підтримуючи такий шлюб написали...а сама я на таке не пішла....Я думаю Кавуся саме це і питала...Чи ми це підтримуємо у своєму житті. Бо осуду тут ніякого бути не може. Ми живемо у вільній країні і робимо те що нам імпонує...

Я думаю що саме чоловіки агітують жінок...Давай спочатку поживемо, а потім подивимося...

Я сама з Дімою жила 2 роки а він все казав,ну що той штамп дає...і т.д.Дійсно чоловікам так легше,бо вони себе відчувають вільними в таких відносинах.А жінка відчуває себе ЖІНКОЮ в любих відносинах.Ось так...Але той штамп все ж таки багато чого змінив.А мій чоловік казав потім,і чого це ми тягнули так довго!Нормально?Ми тягнули!!ГГГГ...

Жили із чоловіком нерозписані 3 роки, нормально :) Тому до громадянського шлюбу ставлюсь нормально, навіть чудово :)

я думаю, завжди треба перевіряти свої почуття... часом, відстанню... чи спільним проживанням

я думаю просто жити разом і жити в громадянському шлюбі це трохи різні речі...Жити можна разом,але кожен впринципі має ще своє (батьківське житло),а тут просто винайняли разом квартиру,чи дівчина (хлопець) привезла своі тапки і зубну щітку до хлопця (дівчини),сплять собі разом ,снідають і т.д...А от коли вже більше задіюється фінансова сторона ,напр.,спільна покупка житла,машини,інших серйозних благ ,а не буханки хліба і пляшки шампанського, чи взагалі йде мова про народження дітей,то тоді такі відносини фактично можна назвати громадянським шлюбом і власне на цьому етапі потрібні якісь гарантіі...Взагалі законодавство передбачає майже одинакові права для цивільного і оформленого шлюбів,але багато чого треба доводити в суді....
Тому моя думка,якщо люди хочуть не просто проживати під одним дахом,а дійсно вести спільний побут,виховувати дітей,то краще відносини ,як то кажуть узаконити...

Я б не відважилася на серйозні кроки без штампу в паспорті...

Я не маю нічого проти громадянських шлюбів. Як на мене, то навіть дуже добре коли двоє молодих людей попробують пожити як сім"я. Тому що тільки спільне проживання і ведення побуту розкриває справжню сутність людини.

Та нормально я ставлюсь, нічого поганого в тому не бачу. Я наприклад ніколи не думала, що дійду до РАГСу.НЕ хотіла і все :)
Маю досвід.Чому і вдячна. Зі штампом нічого не змінилось.

Багато моїх знайомих жили громадянським шлюбом, родили дитинку, а одружилися вже пізніше... просто мабуть зрозуміли, що дитині потрібна справжня сім'я.

Я до цього відношусь нормально, якщо люди вирішили перед тим як створювати сім'ю, перевірити свої почуття то чому б і ні.

Я нормально ставлюсь до громадянського шлюбу,коли він не переростає у те,що народилося двоє дітей,батько не хоче давати своє прізвище їм і т.п. А якщо люди просто хочуть пожити разом перед офіційним шлюбом,побачити один одного у побуті,і в інших ситуаціях сімейного плану,то чому би й ні?Головне не затягувати!Як прикро дивитися на чоловікового брата "громадянську жінку",коли родичі на святах до свекрухи звертаються:"То твоя менша невістка?!",а та мовчить і нічого не відповідає,а один раз видала"Навіть і не знаю".Дурепа!Ви би бачили обличчя тієї"дєвушкі"...мені стало жаль її...але вона настирливо вже рік чекає розкішного весілля!Ну нехай чекає

Негативно ставлюсь. Стосунки потрібно будувати, а не перевіряти.

Взагалі негативно ставлюсь, хоча інколи думаю, що якщо недовгий громадянський шлюб, то можливо і варто

Я відношусь нормально. Жили ми так три роки. Одружились за ініціативи чоловіка, і штамп нічого не змінив, хіба лише прізвище. Я за громадянський шлюб, якщо це влаштовує обох.

Я проти громадських шлюбів. Я вважаю що зареєструвати чи розірвати шлюб не так вже й складно, але принаймі знаєш, що чоловік який біля тебе готовий відповідати за наслідки спільного проживання - дитину, на випадок інвалідності партнера...Бо якщо чесно знайомі є різні, жили до шлюбу, завагітніли, одружились і все добре, а є що коли дівчина завагітніла, то порядний хлопець став монстром, який казав вам з дитиною буде краще без мене. Є і що жили до шлюбу, всеможлива концтрацепція, одружились, а дітей нема. Точно не знаю, але думаю, що і велика кількість абортів припадає якраз на людей, які не зареєстровані в шлюбі...

Повністю розділяю думку Ялю (як завжди=)) жити разом знімаючи квартиру, бо навчаються чи працюють в одному місті, то так. Але планувати щось більше, якісь спільні великі покупки, тим більше планувати дітей я б не наважилась. Тай мені б ніхто не дозволив. Мій чоловік перший раз переступив поріг мого дому у день розписі.

Ну зараз в принципі не особо питають дозволу

однозначно проти ! доводів масса, після шлюбу після розписки то так, але 3 роки ....ні ! добре як все добре і завкінчиться штампом і дітками , а якщо ні ? незнаю як то згадувати потом ті роки проживання, напевно складаєш собі якісь плани...а тут "допобачення" чесно я нерозумію, але ті хто так жили, ну як кажуть сатрші люди "на віру" напевно ті люди просто мають гарну витримку , а ще гірше як після 2-3 років спільного проживання бачиш -то немоє і тре утікати...то ж тоді скіки років треба витратити щоб знайти "моє" , нікого нехочу обідити, то просто моя думка ! я рада що у нас все було як Бог приказав!!!

Моя відповідь: "Хто взагалі назвав це шлюбом?!"
І погоджуюся з Ялю, бо таким "шлюбом" Ви не зможете перевірити, яким буде сімейне життя, бо вони значно різняться. Після одруження з'являються уже відповідальність і обов'язки, і перш ніж розійтися думаєш 10 разів.

А мені здається, що варто спробувати пожити разом, перш ніж одружуватися. Коли просто зустрічаєшся - це одне, а от як людина поводитиме себе у побуті- зовсім інше.