Пропоную тут ділитись нашими творчими доробками пера та ручки)
Тим більше,що вже були форумчанки,які нам продемонстрували вміння письма!
Тим більше,що вже були форумчанки,які нам продемонстрували вміння письма!
Малюк місяця
Тут буде фото малюка
Реклама
Соціальні мережі
Хто зараз онлайн
Зараз відвідувачів на форумі: 3, з них 0 зареєстрованих, 0 прихованих і 3 гостей
немає
Рекордна відвідуваність форуму (95 одночасно) відбулась 2024-10-11, 7:34 pm
Ми в Контактах приєднуйтеся до нас
Наша кнопка
Пошук
Останні теми
Партнери та друзі
Реклама
Погода
волог.:
тиск:
вітер:
волог.:
тиск:
вітер:
волог.:
тиск:
вітер:
5 користувачів
Творчість ПЕРА!
голубка тетяна- -
- К-ть повідомлень : 2178
Реєстрація : 04.02.2012
Вік : 41
голубка тетяна- -
- К-ть повідомлень : 2178
Реєстрація : 04.02.2012
Вік : 41
І я хочу поділитись.
Шикарна жінка ОСІНЬ!
Ця примхлива та шикарна жінка-ОСІНЬ
Себе дарувала безпутньому вітру
І що він не скаже,і що не попросить,Йому віддавала,без міри чуття!
Великі оберемки листя опалого
Кидала до ніг його весільними букетами
І буйнії барви,і сонця кінець
І сльози дощу,і туман досвітанку!
Любив самого лиш себе,свою примху,
І навіть шикарну цю жінку
Старався якомога найбільше принизить
Зірвати вбрання-сильним шквальним поривом,
Щоб гола,аж до снігів,так стояла
А ОСІНЬ...прощала,і тільки лиш,
Нишком,тихенько ридала
Приречені сльози на землю кидала
В зимових обійма-вона помирає,під сніжним покровом
Ніхто не впізнає
Шикарну,цю жінку-ОСІНЬ...
Ця примхлива та шикарна жінка-ОСІНЬ
Себе дарувала безпутньому вітру
І що він не скаже,і що не попросить,Йому віддавала,без міри чуття!
Великі оберемки листя опалого
Кидала до ніг його весільними букетами
І буйнії барви,і сонця кінець
І сльози дощу,і туман досвітанку!
Любив самого лиш себе,свою примху,
І навіть шикарну цю жінку
Старався якомога найбільше принизить
Зірвати вбрання-сильним шквальним поривом,
Щоб гола,аж до снігів,так стояла
А ОСІНЬ...прощала,і тільки лиш,
Нишком,тихенько ридала
Приречені сльози на землю кидала
В зимових обійма-вона помирає,під сніжним покровом
Ніхто не впізнає
Шикарну,цю жінку-ОСІНЬ...
пушкарік- -
- К-ть повідомлень : 862
Реєстрація : 18.02.2012
Вік : 34
Гарно.. і так якось сумно...
Я теж поділюсь)
О, мить...
Відпустити тебе, чи не треба?
Ти у відповідь сумно мовчиш.
У просторах осіннього неба
Вільним птахом над нами злетиш.
І сховається сонце за хмари,
Покриваючи землю слізьми.
Крізь годинника тихі удари
Нас з собою навік забери.
Як прекрасна ти, мите, порою.
Як хвилюєш ти нас,немовлят.
Залишитися нам би з тобою,
Та не в силі вертатись назад.
*********************************
Метафора сердець.
ти - сонце-вітер-небо.
ти - кисень-хліб-вода
в тобі щоденно є потреба,
а ти далеко...так шкод́а...
ти - море-пляж-оазис.
ти - полуниця-квіти-крем.
в тобі хотіла б я сховатись,
а ти далеко...і окремо...
ти - щастя-радість-сміх.
ти - сльози-крик-удар.
в тобі є те,що не в усіх.
ти близько... холод-жар....
ти - коханий-рідний-мій.
ти - yesterday-today-tomorrow.
в тобі кохання буревій...
з тобою в радості і в горі...
**********************************
Мій наркотик (Для того, хто знає...)
Ти мої ліки, мій наркотик
В тобі я в’яну і цвіту.
Твій рідний ніжний дотик
Кожну секунду бережу.
Ти не повіриш у це диво,
І певно проклянеш мене.
А може ні - не це важливо.
А те,що все колись мине.
Маю багато, колись захоплювалась) зараз не пишу, творчий декрет)))
Я теж поділюсь)
О, мить...
Відпустити тебе, чи не треба?
Ти у відповідь сумно мовчиш.
У просторах осіннього неба
Вільним птахом над нами злетиш.
І сховається сонце за хмари,
Покриваючи землю слізьми.
Крізь годинника тихі удари
Нас з собою навік забери.
Як прекрасна ти, мите, порою.
Як хвилюєш ти нас,немовлят.
Залишитися нам би з тобою,
Та не в силі вертатись назад.
*********************************
Метафора сердець.
ти - сонце-вітер-небо.
ти - кисень-хліб-вода
в тобі щоденно є потреба,
а ти далеко...так шкод́а...
ти - море-пляж-оазис.
ти - полуниця-квіти-крем.
в тобі хотіла б я сховатись,
а ти далеко...і окремо...
ти - щастя-радість-сміх.
ти - сльози-крик-удар.
в тобі є те,що не в усіх.
ти близько... холод-жар....
ти - коханий-рідний-мій.
ти - yesterday-today-tomorrow.
в тобі кохання буревій...
з тобою в радості і в горі...
**********************************
Мій наркотик (Для того, хто знає...)
Ти мої ліки, мій наркотик
В тобі я в’яну і цвіту.
Твій рідний ніжний дотик
Кожну секунду бережу.
Ти не повіриш у це диво,
І певно проклянеш мене.
А може ні - не це важливо.
А те,що все колись мине.
Маю багато, колись захоплювалась) зараз не пишу, творчий декрет)))
пушкарік- -
- К-ть повідомлень : 862
Реєстрація : 18.02.2012
Вік : 34
О, а це типу білий вірш)))
Тікати?!
Тобі. Вперше пишу тобі. І востаннє.
Інтригуєш мене своєю поведінкою.
Заводиш в глухий кут словами.
Як від тебе втекти, порадь,
Бо не знаю, чи довго ще серце
Витримуватиме цей наступ.
Я мовчки прошу, щоб пішов
Хоча бажання зовсім інше.
Для чого наша зустріч тепер?
Коли здається все владналось.
А ти з’явився так неждано.
Це не для мене, переконую себе.
Але відмовитись не можу.
Бо дивлюсь в твої очі,
І тільки себе там знаходжу.
Так не буває, це все казка.
Це неймовірно схоже на мрію,
Яку чекала так душа.
Я не хочу давати надію,
Але вона вже в твоїх руках.
Як пояснити собі тебе,
Підкажи, як позбутись бажань.
Як навчитись бути собою,
Якщо я зараз не з тобою.
Ти знаєш правду, я сказала.
Але вперто далі йдеш.
Тебе так близько підпустила.
Винна сама. Знову винна сама.
Не чекай, що попрошу милості.
Я буду боротись, бо є за що.
Тільки важко прогнати тебе,
Бо ти тепер так близько,
Дихаєш мені в спину, у шию,
І тіло здригається від твого тепла.
Як стримати цю кулю,
Що направлена в наші серця?
Як не дати їй пробити шлях
До самого ранимого кусочка.
Не хочу болі тобі і собі,
Відмовлюсь може від нас.
І серце побіжить за мною,
Але виходу іншого нема.
Тікати?!
Тобі. Вперше пишу тобі. І востаннє.
Інтригуєш мене своєю поведінкою.
Заводиш в глухий кут словами.
Як від тебе втекти, порадь,
Бо не знаю, чи довго ще серце
Витримуватиме цей наступ.
Я мовчки прошу, щоб пішов
Хоча бажання зовсім інше.
Для чого наша зустріч тепер?
Коли здається все владналось.
А ти з’явився так неждано.
Це не для мене, переконую себе.
Але відмовитись не можу.
Бо дивлюсь в твої очі,
І тільки себе там знаходжу.
Так не буває, це все казка.
Це неймовірно схоже на мрію,
Яку чекала так душа.
Я не хочу давати надію,
Але вона вже в твоїх руках.
Як пояснити собі тебе,
Підкажи, як позбутись бажань.
Як навчитись бути собою,
Якщо я зараз не з тобою.
Ти знаєш правду, я сказала.
Але вперто далі йдеш.
Тебе так близько підпустила.
Винна сама. Знову винна сама.
Не чекай, що попрошу милості.
Я буду боротись, бо є за що.
Тільки важко прогнати тебе,
Бо ти тепер так близько,
Дихаєш мені в спину, у шию,
І тіло здригається від твого тепла.
Як стримати цю кулю,
Що направлена в наші серця?
Як не дати їй пробити шлях
До самого ранимого кусочка.
Не хочу болі тобі і собі,
Відмовлюсь може від нас.
І серце побіжить за мною,
Але виходу іншого нема.
пушкарік- -
- К-ть повідомлень : 862
Реєстрація : 18.02.2012
Вік : 34
А це кусочок з книжки)
- Спойлер:
- Моя. (уривок з "Зашифровка")
Вона приїхала. Я так довго цього чекав. Тим більше тепер. Нічого не залишилось, ні дівчини, ні роботи, ні самого життя. А вона тепер так близько як ніколи. Ми сиділи, пили каву з молоком і дивились телевізор. Просто. Як старі друзі. Вона часто уникала мого погляду. Час пройшов настільки швидко... Я провів її на зупинку і пішов додому.
Сидів і думав. Про неї. Вона гарна. Змінилась, відколи ми бачились останній раз. Чи я просто цього не помічав?
- Можна я до тебе приїду? Мені дуже погано.
- Звичайно, я завжди радий тебе бачити.
- Я зараз буду.
- Що сталось? Ти з хлопцем посварилась?
- Ні, просто стала свідком сімейної драми.
- Ясно. Йдемо ще в магазин, візьмемо щось. Пиво будеш?
- Буду, тільки Львівське.
- Добре.
В квартирі так жарко. Вона зняла кофту і підкотила рукава сорочки.
- Давай подивимось якийсь фільм?
- Давай. „Астерікс на олімпійських іграх” дивилась?
- Ні, а в тебе є? Я так хотіла його подивитись!
- Добре, зараз включу.
В кімнаті темно. Вона так близько. Від чого крутиться голова?! Навряд чи від пива... Я не стримався і поцілував її. Знайомий дотик ніжних і солодких губ... Мені раптом дуже захотілось курити. Симптоми хвилювання?!..
- Ну, нарешті хоч хтось з нас обнаглів!
- В якому смислі??? – я був шокований почутим.
- В тому, що я так хотіла цього моменту, і ніяк не наважувалась зробити перший крок
- Я йду курити. Будеш?
- Ні, подивлюсь фільм.
- А можеш понагліти ще раз???
- Понагліти? Нє. А поцілувати можу.
- Тоді не треба.
- А ти хочеш, шоб я понаглів?
- Ага.
І знову поцілунок... Здавалось, що це триває вічно... Я взяв її руку в свою і... Те, що було далі, важко описати словами. Це було схожим на танець, танець наших рук. Вони торкались один одного ніжно, тепло, палко, пристрасно, легко і з натиском. Нічого подібного я ще в житті не відчував. Я лежав, дивився на неї і розумів, що мені так добре...
- Ти така гарна.
- В темноті? Чи взагалі?
- Взагалі. І зараз. Коли світло падає на твій профіль.
- Дякую.
Губи ніби самі торкнулись її шиї. І тоді ми збожеволіли. Від пива, темноти, самотності і близькості. Руки самі зісковзнули вниз і розщепнули її блузку. Почувся легкий стогін і я забув про все на світі. Вона мене зупинила і втекла в ванну. Я все зрозумів. Вона так не може. Коли вона вийшла, я підійшов і обняв її.
- Вибач... Я просто дурна. Я не можу так.
- Це я винен. Мене вибач.
П’янкий аромат її тіла. Мене знову кудись відносить.
- Ну шо ти робиш? Ти ж тільки що вибачався, і знову починаєш.
Я навіть не помітив, як почав знову її цілувати.
- Вибач, важко стримуватись. Я йду покурю.
Я курив і думав... Як тепер без неї???
голубка тетяна- -
- К-ть повідомлень : 2178
Реєстрація : 04.02.2012
Вік : 41
Алёночка,ну ти й молодець!Ти впору-друкуватись,хоча б на спробу малим тиражем)
пушкарік- -
- К-ть повідомлень : 862
Реєстрація : 18.02.2012
Вік : 34
Друкувалась))) в журналі від газети Життя, в шкільних газетах, і просто 1 книжку в 1 екземплярі, дарувала на 14 лютого колишньому хлопцеві)
пушкарік- -
- К-ть повідомлень : 862
Реєстрація : 18.02.2012
Вік : 34
Щоб друкуватись треба і гроші мати, і натхнення писати... В той час була в пошуку ідеалу, тому лилось з мене як з з відра))) а тепер знайшла свій ідеал, життя налагодилось, щастя є - писати нема про що.. хіба свій автобіографічний роман закінчу... ще думаю)))
Kavusja- -
- К-ть повідомлень : 15888
Реєстрація : 18.01.2012
Вік : 37
Вчора вночі народився вірш... добре, що згадала...
_____Життя_____
Чому зникає щастя?
Куди воно біжить?
Чому вже не здогнати,
Вчорашню гарну мить?
Все швидко так минає,
Летить не мов стріла.
Сьогодні я щаслива,
Ба щастя це - життя!
Таке воно барвисте,
І дивне водночас.
Сьогодні я кохаю,
А завтра вже не вас.
Летить моє кохання,
Біжить моє життя,
Нічого не повернеш,
Таке воно буття!
_____Життя_____
Чому зникає щастя?
Куди воно біжить?
Чому вже не здогнати,
Вчорашню гарну мить?
Все швидко так минає,
Летить не мов стріла.
Сьогодні я щаслива,
Ба щастя це - життя!
Таке воно барвисте,
І дивне водночас.
Сьогодні я кохаю,
А завтра вже не вас.
Летить моє кохання,
Біжить моє життя,
Нічого не повернеш,
Таке воно буття!
Таська- -
- К-ть повідомлень : 2354
Реєстрація : 04.02.2012
Вік : 42
Дівчатка, так гарно, ви молодці, але так сумно стає...
голубка тетяна- -
- К-ть повідомлень : 2178
Реєстрація : 04.02.2012
Вік : 41
Наталя,дуже гарно)
Kavusja- -
- К-ть повідомлень : 15888
Реєстрація : 18.01.2012
Вік : 37
Дівчата, вірш не про моє життя... вірш так просто навіяло... в мене все навіяне 
Kavusja- -
- К-ть повідомлень : 15888
Реєстрація : 18.01.2012
Вік : 37
Написано щойно, під впливом ранкового сну....
Ти мені й досі снишся ночами,
Де я кохаю тебе як завжди.
Твої очі зводять мене до безтями.
Твої руки теплі й міцні.
Ти мені й досі снишся ночами,
Де ми разом з тобою завжди.
Ти мені ніжно шепочеш на вушко, -
Більше ніколи від мене не йди.
Ти мені й досі снишся ночами,
Де ми живемо з тобою як усі,
Ти мені рідний, коханий… коханий,
Але тільки у дивному сні!
Ти мені й досі снишся ночами,
Де я кохаю тебе як завжди.
Твої очі зводять мене до безтями.
Твої руки теплі й міцні.
Ти мені й досі снишся ночами,
Де ми разом з тобою завжди.
Ти мені ніжно шепочеш на вушко, -
Більше ніколи від мене не йди.
Ти мені й досі снишся ночами,
Де ми живемо з тобою як усі,
Ти мені рідний, коханий… коханий,
Але тільки у дивному сні!
Ната Д- -
- К-ть повідомлень : 4420
Реєстрація : 04.02.2012
Вік : 36
ого! молодець. Я ніколи не писала вірші.
» Моторчик (укачиватель) для детской кроватки NaNiNa
» Манеж,ходунки
» Що потрібно дитині на зиму???
» Які саночки купити дитині?
» Як пройшов ваш день?
» Скільки дітей ви хочете мати?
» Скільки партнерів по сексу у вас було?