Монолог :людина дивна істота

Згадую прості слова, хочеш змінити світ, почни з себе...мабуть я їх доповню....почни з себе але в іншому місті де тебе ніхто до того не знав і матимуть про тебе інші думки...про ту яка ти є ...про ту якою ти стала...Не знаю що можна сказати про моє життя....одне я не люблю своє місто...там де виросла і там де мені прикріпили ярлик злої, хитрої сірої мишки....Це не так....Всі мої спроби довисти протележне нічого крім моїх сліз не давали...капець...ну чому???? Чому ми маємо про людину лише один бік враження і думки....але такого не може бути...не має білого і чорного...є сіре...людина і хороша і погана....вірніше людина звичайна може робити щось як хороше так і погана...не можуть всі бути ідеальними...Так помилки я робила як і кожен....Ображала людей....заздрила їм, але то всі те роблять...просто я те визнаю і жалкую..і не повторююсь...а всі інші прикидаються...Всежтаки мене помилки вчать...але вчать не тому чому б мали вчити...доброті і любові до людей...а про те, що людям не можна довіряти, не можна нікому жалітися і розказувати свої думки...ато все вернеться проти тебе....щоб ти там не казав...добрешуть....

Деякі рідні люди намагаються тебе показати в поганому світлі і постійно від знайомих чуєш...по тебе те говорять і те....не дуже хороше, хоча я приводу ніколи не давала...звідки такі думки і взагалі таке враження....блін..а це ж родичі....і як далі спілкуватися...???Як???Нажаль, мабуть, скажу: я не можу бути лицемірною, і коли мені погано або в душі кішки шкребуть ну навчили мене посміхатися....ну не навчили мене цілуватися з ворогами...чи просто з тими людьми, які повернуться і обплюють...просто так заради розваги....Нажаль....Бо важко так жити...важко так жити і мовчати...от тому і мовчу...бо образити когось боюся....бо коли відкриваєш рот...треба пять хвилин обдумати а вже потім сказати...ось так виходить....

Дівчатка...написала такий собі монолог...бо мені стало цікаво, як ви відноситеся до людей...ті які вас обговорюють, обливають брудом і так далі???Мене цікавить саме відношення в обличчя...?

Не бачила цієї теми... ми з тобою з одного міста, але мені там теж не дуже затишно на рахунок людей, якісь вони там злі і не добрі, не всі, але більшість... навіть мої друзі, якісь чужі... а я там прожила 20 років.

Час йде, а ми лишаємося, світ міняється кожного дня, а люди рідко... хтось вірить, а хтось, а комусь взагалі то не цікаво... мені не цікаво хто і що там про мене говорить, головне те, як тебе сприймають твої рідні і близькі!!!

Kavusja пише:Не бачила цієї теми... ми з тобою з одного міста, але мені там теж не дуже затишно на рахунок людей, якісь вони там злі і не добрі, не всі, але більшість... навіть мої друзі, якісь чужі... а я там прожила 20 років.

Час йде, а ми лишаємося, світ міняється кожного дня, а люди рідко... хтось вірить, а хтось, а комусь взагалі то не цікаво... мені не цікаво хто і що там про мене говорить, головне те, як тебе сприймають твої рідні і близькі!!!

Іноді саме вони вирішують ким тобі буди...Мої родичі казали...і ти знаєш...та що вона там вчиться у тому універі...заплатила і все...Але ж то не є правдою...це тільки я знаю і моя група в універі...А скільки того було...Скільки говорили позаочі.Я зараз про те. що незавжди ти є такою якою тебе звикли бачити...а рідні в першу чергу помиляються...бо коли ти прагнеш стати іншою...вони тебе тормозять і говорять...стій...ти ж сіра миша то і сиди в норі...

тобі мабуть важче, бо мене ніхто ніколи сірою мишою не вважав... мене навпаки завжди всюди пхнули, щоб я могла пробитися... а я опиралася

Я колись дуже переймалась шо про мене скажуть, мене мої однокласники не поважали взагалі, я їм потрібна була як відмінниця, щоб списати, на вулиці обзивали іт.д. Настав переломний момент - десь в 13років - я навчилась поважати сама себе - і в той же момент мені стало абсолютно все одно хтоі що про мене думає - я така яка я є! І мінятись заради кучки хлопців і дівчат, які гарніші-багатші за мене я не збираюсь!!!
Оце правда - стань простіше і до тебе потягнуться люди! Ключове слово - "ЛЮДИ", а не тварини))) Люди, які не обговорюють тебе за спиною, не обсирають, ті, які в очі скажуть якщо щось не так... Отак за все життя я маю лише 2 подруги - і я в них впевнена на 100%!

Не звертай уваги на тих хто обливає тебе брудом! Якщо ти чиста - то рано чи пізно все стане ясно. А ті обливальщики самі себе опускають нижче плінтуса!

І ще - якщо говорять про тебе - значить ти цікава! А в них більше немає тем для розмов - значить нещасливі і життя нудне)

ну про маніяків і різних придурків теж говорять... тому думаю, що це не так...

Більше говорять заздрісні і злі люди...

Алёнка,дуже багато слів ніби і про мене!
ой,я ненавиджу плітки,хоч неодноразово була їх причиною та й зараз є!Намагаюсь бути вище того)А це ще більше розлючує оточуючих)хммм,бідні люди,обділені,бо в свому житті не хочуть вирішувати проблеми,а лізуть в чуже!

Дівчатка перш за все мене цікавило як ви спілкуєтеся з людьми, якщо знаєте що вони вас судять і обговорюють...Яке відношення при їх зустрічі...Посміхаєтеся чи говорите в лоб...ти кобила чи коза????

Спілкуюсь як зі всіма - до їхнього рівня не опускаюсь. Кожен має право думати про мене що хоче. Я - це Я. А то шо ви там думаєте мене мягко кажучи не колише))))

Дякую за відповідь

хм, я теж спілкуюся як завжди, але своє на думці маю...

Kavusja пише:хм, я теж спілкуюся як завжди, але своє на думці маю...

Дуже шкода що я роблю по іншому...в лоба не говорю,але стираю телефон і більше не звоню...а як мені звонять то не беру трубку...ось і все....Ніякої розмови бути не може...а крізь зуби не розумію нащо такі товариші

то не товариші, то проста делікатність чи як це правильно сказати... розумієш в житті всяке буває...

Мене завжди обговорювали, бо ніколи не була такою як всі - була панком, потім в моєму житті з"явилися мотоцикли, ніколи не була обділена увагою... Говорили різне, але мені фіолетово, не люблю підлості, коли розчаровують люди, яким довіряєш, а решта...? Та хай захлинуться своєю заздрістю!

Цікава тема! Що можу сказати про себе??
Важко мені сказати в очі щось погане, комусь відмовити. І злюсь за це на себе інколи, бо хтось користується моєю добротою. не знаю, як би я була в такій ситуації, якби хтось обмовляв чи обізвав, якщо в очі, то напевне так само б і відказала, не щнаю, ніколи не була в такій ситуації. але знаю точно, що якщо не хочу спілкуватись з людиною, то також не підношу трубки і не йду на зв"язок.
А люди це роблять із зазрості!!! НЦ є такий тип людейй, що зробити. Але є і добрі!
В моєму житті є також 2 подружки( тепер вони мої кумоньки, бо одна в мене, а в іншоя я хресні). Я їх тепер вважаю, за родичів. Тому можу всім поділитись!але таким звчайним подружкам всього не довіряю. тай розсіялись ми якось в цьому житі після школи і універу.

Yulya123 пише:e]


Дуже шкода що я роблю по іншому...в лоба не говорю,але стираю телефон і більше не звоню...а як мені звонять то не беру трубку...ось і все....Ніякої розмови бути не може...а крізь зуби не розумію нащо такі товариші

Я теж колись так робила,Юля,як ти.Але в певний час зрозуміла,що таким чином реагувати мене заставляє обіда.І ті люди розуміли тоді,що я на них образилась,і вони раділи,що комусь наплювали в душу.Чим більше ти ображаєшся на людей і чим більше ти їм це показуєш(н-д.,не відповідаючи на дзвінок),тим більше ти таким чином доставляєш задоволення цим людям.А нащо їм доставляти задоволення,жертвуючи своїми почуттями до них?А знаєш,що найбільше раздражає людей?Це коли вони знущаються з тебе,чи щось інше,а ти на це ніяк не реагуєш,просто не помічаєш цього,або хоча б робиш вигляд,що не помічаєш.Повний баланс і спокій!(постаратись!)!Нехай вони почешуть потилицю:а що це з нею?Як у приказці:чем меньше женщину мы любим,тем больше нравимся мы ей.(або навпаки).Але цьому треба навчитися,в житті не так все просто,як на папері.Особливо,коли йде мова про близьких тобі людей,від яких ти не чекав подібного.На все треба час,особливо на те,щоб простити цих людей.А простити треба.Просто "відпустити" в себе в голові,і можливо тоді стане легше.До речі,прислів"я:"СТАВСЯ ДО ЛЮДЕЙ ТАК,ЯК ХОЧЕШ,ЩОБ ВОНИ СТАВИЛИСЬ ДО ТЕБЕ" для себе я давно вже "переписала" на таке:"СТАВСЯ ДО ЛЮДЕЙ ТАК,ЯК ВОНИ СТАВЛЯТЬСЯ ДО ТЕБЕ".Думаю,в наш час це дуже підходяще.А казати в лоб "ти ..."-це невихованість.Навіщо тобі таке клеймо?

Ксюща і я так собі поставила, що "Стався до людей так як вони до тебе"... бо коли ставишся по іншому виходить тільки собі гірше...

Ксюша, ти зараз говориш як моя мама...вона всіх кругом пробачає...Але на її прикладі я не бачу щоб їй від того ставало легше...чи люди ставилися по іншому...Знаєш я бачу...що їй як плювали так і плюють...просто зараз роблять вигляд типу так і треба...всеодно ж вона повернеться і спілкуватися буде далі...Ніхто ні разу не вибачився, зате коли проблями всі біжать...Вона приймає, але те що при цьому відчуває знаю тільки я...Мені її страшено шкода...шкода що як так можна і хотілося б декого трохи провчити...Вона мені нещодавно казала...Юля...ти розумієш...всі несуть свій бруд до мене...всі жаліються і просять допомоги..Хоча при цьому я розумію, що ті всі проблеми вимишлені і надумані...але не справжні..що їх можна владнати...В дітей переходний період..те все проходить...А з них, всіх, ніхто не поцікавився моїми...що я відчуваю...В мене внук з дцп...ніхто занього навіть не запитає...

Ось доброта до чого доводить...Я не хочу такого спілкування...коли іншому байдуже до тебе...проте сам виливає на тебе купу багна...

У мене є одна єдина подружка і вона тепер моя кума...Вона перевірена часом і болем..Я сама їй часто допомагаю...і можу розказати геть усе...Таких людей треба біля себе тримати і жити стане легше і спокійніше...Шкода що вона не родичка...

В принципі я не зовсім маю на увазі пробачити людину і далі вести себе з нею так,ніби нічого не було.В мене наприклад дуже хороша пам"ять на такі речі.І при нагоді я можу згадати це і сказати,мол,вибач,але я не можу тобі допомогти,навіть не пояснюючи причини.Головне сказати це спокійно і не показувати,що в тебе всередині мучить образа на них.Не зациклюватись,не поїдати свої нерви.І треба,щоб ця людина побачила по тобі,що тобі начхати на неї,що ти і без неї обійдешся,що ти не слабка,хоча всередині це буде важко.Одним словом-сміятись в очі своїм так званим ворогам,а не плакати,показувати,що в тебе все класно.Важко бути сильним,коли в тебе дійсно проблеми.Твоїй мамі треба навчитись казати слово "Ні!".Я розумію,може вона родилась такою доброю і помінятись людині важко,якщо це в крові.Але треба на одну чашу терезів поставити людей,а на другу-себе і своїх вірних друзів чи родичів.Яка чаша переважить?Ми живемо в такий час,що совість,доброта,співчуття і інші позитивні якості треба проявляти з обережністю,не розкидатись ними,а приберегти для себе і своїх "справжніх" близьких. "Каждый человек нам не друг и не враг,а каждый человек есть наш учитель!"

Так згодна з тобою...Кожна людина, що тим чи іншим чином приходить до нас у життя нас вчить...Вчить як треба себе поводити при сварці...вчить кому можна говорити правду а кому краще змовчати...

Людина то є дивна істота....Згадала вислів одного з філософів..."Невже ви думаєте що смисл життя і задача природи зробити людину щасливою?"....Думаю тут глибше
Мені треба навчитися так жити і себе не мучити....Треба забути про образи і не керуватися амбіціями...Не намагатися нікому нічого довести..Який смисл?

Я хочу бути хорошою людино не тільки зовні, а й в середині, але іноді в мене це дуже погано виходить... в мені ніби постійно сидять демон і ангел... в більшості демон має перевагу
Ой, аж самій страшно від того що написала.

В тебе,мабуть,є якісь приховані образи на когось?Або ти хочеш комусь за щось відомстити,комусь,хто завдав тобі конкретного душевного болю? В мене було колись таке.Я тоді такого зла бажала певним конкретним людям,аж,як ти пишеш,страшно було,що я здатна на такі думки.Якщо це в тебе пов"язано з твоїми свекрами,то зі свого досвіду скажу,що поки ви не будете жити окремо,ці проблеми важко вирішити.Або треба зуміти подивитись на ситуацію з іншої сторони і дати собі спокій. Є такий вислів:якщо не можеш змінити ситуацію,то треба змінити відношення до неї.Ми теж майже 10 р. живемо на зйомній кв.,ніхто не допомагає,але ми знали,що маємо якось викрутитись,щоб і не голодні були,і за кв. заплатити.Тобто були цілі,і відповідно знаходились рішення,як їх втілити в життя.Не варто боятись іти на квартиру.Ви будете знати,що вам треба будуть лишні гроші на її оплату,і просто будете по іншому планувати свій бюджет.А може і заробіток якийсь "лєвий" з"явиться сам по собі,чи в тебе,чи в мужа.І на все хватить.Просто ми деколи боїмось зробити перший крок,нам не комфортно.Але це життя.Повір,за першим кроком другі кроки підуть набагато швидше.В крайньому разі,якщо вже не вийде,то повернетесь назад до свекруні.Що зробиш?Але поки людина не спробує чогось нового "на зуб",вона не знатиме,чи добре їй це буде,чи ні,чи справиться вона,чи ні.І тоді стосунки з свекрами трохи міняються.Головне-ти не бачиш їх,і живеш тільки для своєї сім"ї і себе,дихаєш вільно.

По темі... мабуть ти права, я теж кажу, що як тільки підемо жити окремо все зміниться, це не значить що буде легко, але буде краще.

Як кажуть:"попытка-не пытка".Удачі!

Я стараюсь поступати за принципом "будь розумніша". Якщо це просто хтось знайомий, то звичайно ж можна з цією людиною не спілкуватись, але якщо це родичі, то не так все просто, спілкуватись всеодно мусиш. Зараз намагаюсь не звертати уваги, бо це напевно найкращий для мене варіант. А варіант вияснення стосунків, доказування чогось ні до чого не приводить. Тому як то кажуть послухала і зробила по своєму.